вковувати
ВКО́ВУВАТИ (УКО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКУВА́ТИ (УКУВА́ТИ), ВКУ́ТИ (УКУ́ТИ), вкую́, вкує́ш, док., що, в що.
1. Куючи щось, закріплювати, вставляти в середину чого-небудь.
У пам'ятну металеву дошку вкували емблему з гербом міста (з газ.);
// Заковувати в кайдани.
* Образно. Не дайсь, красо, тому в руки, Хто тя [тебе] хоче в пута вкути! (І. Франко).
2. тільки док., розм. Куючи, зробити що-небудь; викувати.
Чого тільки не вмів мій дідусь! .. Хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари; у кузні вкує сокиру, у стельмашні злагодить воза й сани, ще й дерев'яні квіти розкидає по них (М. Стельмах);
Вкувати шаблю;
* Образно. Хто розуму не має, тому й коваль не вкує (прислів'я).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вковувати — вко́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вковувати — (уковувати), -ую, -уєш, недок., вкувати (укувати) і вкути (укути), вкую, вкуєш, док., перех. 1》 Куючи щось, закріплювати, вставляти в середину чого-небудь. || Закувати (в кайдани). 2》 тільки док., розм. Куючи, зробити що-небудь; викувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вковувати — ВКО́ВУВАТИ (УКО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКУВА́ТИ (УКУВА́ТИ) і ВКУ́ТИ (УКУ́ТИ), вкую́, вкує́ш, док., перех. 1. Куючи щось, закріплювати, вставляти в середину чого-небудь; // Закувати (в кайдани). *Образно. Словник української мови в 11 томах