вковувати
ВКО́ВУВАТИ (УКО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКУВА́ТИ (УКУВА́ТИ) і ВКУ́ТИ (УКУ́ТИ), вкую́, вкує́ш, док., перех.
1. Куючи щось, закріплювати, вставляти в середину чого-небудь;
// Закувати (в кайдани).
*Образно. Не дайсь, красо, тому в руки, Хто тя [тебе] хоче в пута вкути! (Фр., X, 1954, 17).
2. тільки док., розм. Куючи, зробити що-небудь; викувати.
*Образно. Хто розуму не має, тому й коваль не вкує (Укр.. присл.., 1955, 250).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вковувати — вко́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вковувати — (уковувати), -ую, -уєш, недок., вкувати (укувати) і вкути (укути), вкую, вкуєш, док., перех. 1》 Куючи щось, закріплювати, вставляти в середину чого-небудь. || Закувати (в кайдани). 2》 тільки док., розм. Куючи, зробити що-небудь; викувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вковувати — ВКО́ВУВАТИ (УКО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКУВА́ТИ (УКУВА́ТИ), ВКУ́ТИ (УКУ́ТИ), вкую́, вкує́ш, док., що, в що. 1. Куючи щось, закріплювати, вставляти в середину чого-небудь. У пам'ятну металеву дошку вкували емблему з гербом міста (з газ. Словник української мови у 20 томах