вколюватися
ВКО́ЛЮВАТИСЯ (УКО́ЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., ВКОЛО́ТИСЯ (УКОЛО́ТИСЯ), олю́ся, о́лешся, док.
1. Завдавати собі болю, неприємних відчуттів і т. ін. чим-небудь гострим.
Отже ж щодня я і голюся, Аж пасока юшить із бороди; То гребінцем чесавшись уколюся, То, глянь – витягую з води Гарячої свій палець, Вже перетоплений на смалець (П. Гулак-Артемовський);
* Образно. Макар Підігрітий пройшов усі терни, що були на житейських дорогах, і навіть не подряпався ні разу, не вколовся (М. Зарудний).
2. Втикатися, встромлятися у щось.
Їй снилося, неначе з туманів вилітає велика сіра сереброкрила [срібнокрила] птиця і що та птиця і є вона – сама прекрасна Альчеста .. Вона знизилася над самим бором, і глиця легко і без болю вколювалася в срібне пір'я (М. Йогансен).
3. тільки недок. Пас. до вко́лювати.
Відповідно до типу ін'єкції голка вколюється пацієнтові у вену, під шкіру або всередину шкіри чи всередину м'яза (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- вколюватися — вко́люватися 1 дієслово недоконаного виду встромлятися вко́люватися 2 дієслово недоконаного виду уколювати себе чимось гострим Орфографічний словник української мови
- вколюватися — I (уколюватися), -юється, недок. Пас. до вколювати I. II див. уколюватися I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вколюватися — ВКО́ЛЮВАТИСЯ¹ (УКО́ЛЮВАТИСЯ), юється, недок. Пас. до вко́лювати¹. ВКО́ЛЮВАТИСЯ² див. уко́люватися¹. Словник української мови в 11 томах