вколювати

ВКО́ЛЮВАТИ (УКО́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВКОЛО́ТИ (УКОЛО́ТИ), олю́, о́леш, док., кого, що і без прям. дод.

1. Подразнювати, завдавати болю або ранити, встромляючи що-небудь гостре.

Пані Лариса сидить із шитвом при лампі .. Вколює голкою палець .. (ряхтюча рубінова крапля на підмізинній пучці) (О. Забужко);

Він [Євген] тупо дивився на Усачова, що допитувався в нього прізвища, трохи здригнувся, коли медсестра вколола його в праву руку, й мовчав (Б. Антоненко-Давидович);

Що Остап уколов ззаду полковникового коня своїм клинком, цього ніхто з козаків не помітив (П. Панч);

* Образно. Мороз вколов пальці, і довелося сховати руки в кишені (О. Копиленко);

// безос.

Коли він [Катранник] різко рухнув лівою рукою, – враз вкололо в м'язах коло ребер. Здогадався він: прострелено наскрізь; куля вилетіла, і виразку можна загоїти без лікаря (В. Барка);

// Пришивати, прикріплювати щось (перев. голкою).

Знайшла голку й до чоловіка підійшла, щоб ґудзик пришити. Тихін розхристав полушубок і, як уколола вже Марія якийсь раз, сказав їй: – Щось за ґвалт на селі знявся (А. Головко);.

2. Вводити в організм лікувальні препарати (перев. за допомогою шприца); впорскувати (у 2 знач.).

Мезотерапія вважається однією з найбезпечніших процедур омолодження шкіри, тому що мікродози препарату вколюють у невеликі ділянки шкіри (з наук.-попул. літ.);

В шпиталі черговий лікар, оглянувши Окрю, сказав: – Ну що ж, типовий деліріум. Прив'яжіть його до ліжка. І вколіть сибазон (Ю. Іздрик);

Старший проробляв дивну маніпуляцію. Спершу він вколов собі кетамін у плече, а далі почав швидко намацувати голкою вену (Л. Дереш).

3. перен. Ставитися недоброзичливо до кого-небудь; виявляти тривогу, незадоволення кимсь або чимсь.

Сузанна скоса вколює її поглядом і одступається трохи вбік (В. Винниченко);

Чернець почув кроки, скоса глипнув на пришельця, вколов його гострим поглядом з-під насуплених брів (О. Бердник).

4. перен. Проймати чимсь, порушувати спокій; дошкуляти.

Він [Іван Семенович] гостро відчув, що немає Лілі, і біль великого жалю й непоправної провини до найближчої людини, до свого друга, до дружини, до найріднішої з усього роду гостро вколов його (М. Івченко);

Повернувшись боком до його [нього], а лицем до славного на всі жіночі гімназії джигуна Сержа Горонського, щось палко й весело говорила Галя. Семенюка ця веселість прикро вколола (В. Винниченко);

– Ти мені пиши щодня, обов'язково щодня. – І раптом додає [Марія] несподівано для нього, бо його вже трошки вкололо, що тільки про Богдася: – Ми ж це вперше з тобою розлучаємось. Як я там без тебе буду, серце моє?! (О. Іваненко);

Раптом неприємний здогад, що підсвідоме [підсвідомо] вколов його вчора вранці, застелив Гатилові очі млою (І. Білик).

◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) ноже́м вколо́ти в [са́ме] се́рце кого – дуже вразити кого-небудь чимсь.

Нимидорине ймення наче ножем укололо Миколу в саме серце, і гаряча сльоза скотилась з його очей (І. Нечуй-Левицький).