вколювати
УКОЛО́ТИ (ВКОЛО́ТИ) (застромити що-небудь гостре, завдавши болю), ШПИГНУ́ТИ, ШПИГОНУ́ТИ підсил., УШПИГНУ́ТИ (ВШПИГНУ́ТИ), ШТРИКНУ́ТИ, ШТРИКОНУ́ТИ підсил., УШТРИКНУ́ТИ (ВШТРИКНУ́ТИ) розм., УШПИЛИ́ТИ (ВШПИЛИ́ТИ) діал. — Недок.: коло́ти, уко́лювати (вко́лювати), шпига́ти, штрика́ти. Що Остап уколов ззаду полковникового коня своїм клинком, цього ніхто з козаків не помітив (П. Панч); (Урбан:) Я бачив сам, як він лежав холодний, наче мертвий. Шпигнули голкою і то не чув (Леся Українка); Неначе хто шилом вштрикнув Масла, він аж очі вирячив, подавшись вбік (А. Хижняк).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вколювати — вко́лювати 1 дієслово недоконаного виду встромляти, втикати вко́лювати 2 дієслово недоконаного виду подразнювати, ранити; прикро вражати Орфографічний словник української мови
- вколювати — I (уколювати), -юю, -юєш, недок., вколоти (уколоти), вколю, вколеш, док., перех. Встромляти, втикати щось гостре в що-небудь. II див. уколювати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вколювати — ВКО́ЛЮВАТИ (УКО́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВКОЛО́ТИ (УКОЛО́ТИ), олю́, о́леш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Подразнювати, завдавати болю або ранити, встромляючи що-небудь гостре. Пані Лариса сидить із шитвом при лампі .. Вколює голкою палець .. Словник української мови у 20 томах
- вколювати — ВКО́ЛЮВАТИ¹ (УКО́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВКОЛО́ТИ (УКОЛО́ТИ), вколю́, вко́леш, док., перех. Встромляти, втикати щось гостре в що-небудь. Знайшла голку й до чоловіка підійшла, щоб гудзик пришити. Словник української мови в 11 томах