1. Словник української мови в 11 томах

вколювати

ВКО́ЛЮВАТИ¹ (УКО́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВКОЛО́ТИ (УКОЛО́ТИ), вколю́, вко́леш, док., перех. Встромляти, втикати щось гостре в що-небудь.

Знайшла голку й до чоловіка підійшла, щоб гудзик пришити. Тихін розхристав полушубок і, як уколола вже Марія якийсь раз, сказав їй: — Щось за гвалт на селі знявся (Головко, II, 1957, 154).

ВКО́ЛЮВАТИ² див. уко́лювати¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вколювати — вко́лювати 1 дієслово недоконаного виду встромляти, втикати вко́лювати 2 дієслово недоконаного виду подразнювати, ранити; прикро вражати Орфографічний словник української мови
  2. вколювати — I (уколювати), -юю, -юєш, недок., вколоти (уколоти), вколю, вколеш, док., перех. Встромляти, втикати щось гостре в що-небудь. II див. уколювати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вколювати — ВКО́ЛЮВАТИ (УКО́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВКОЛО́ТИ (УКОЛО́ТИ), олю́, о́леш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Подразнювати, завдавати болю або ранити, встромляючи що-небудь гостре. Пані Лариса сидить із шитвом при лампі .. Вколює голкою палець .. Словник української мови у 20 томах
  4. вколювати — УКОЛО́ТИ (ВКОЛО́ТИ) (застромити що-небудь гостре, завдавши болю), ШПИГНУ́ТИ, ШПИГОНУ́ТИ підсил., УШПИГНУ́ТИ (ВШПИГНУ́ТИ), ШТРИКНУ́ТИ, ШТРИКОНУ́ТИ підсил., УШТРИКНУ́ТИ (ВШТРИКНУ́ТИ) розм., УШПИЛИ́ТИ (ВШПИЛИ́ТИ) діал. — Недок. Словник синонімів української мови