владущий
ВЛАДУ́ЩИЙ, а, е, ц.-с.
1. Який має владу; панівний.
Відповідаючи, мовив владущий йому Агамемнон: “Богоподібний Ахілле, хоч доблесний ти, а лукаво Так не мудруй” (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
С. Боттічелі одмовився підписати листа, де звеличували діяння владущого ченця (з наук.-попул. літ.);
На початку XX століття владущі класи в Україні складалися переважно із неукраїнців, а корінне населення було українським (із журн.);
* Образно. Верхи їдучи, промовив небу й сонцю, плакав дужче: “Я тебе благаю, сонце, – ти для всіх владик владуще,Ти смиренного підносиш, щастям радуєш живуще, – День на ніч не перетворюй, – хай любов свою знайду ще!” (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).
2. у знач. ім. владу́щий, щого, ч. Той, хто має владу; володар.
В сумній самоті відходить Катранник від станції; враз бричка проторохкотіла мимо, несучи когось владущого (В. Барка);
Сміливий і широкий революційний рух кинувся на боротьбу з політичним та соціальним ладом, вигідним для ситих, для владущих, для їх прибічників (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- владущий — владу́щий прикметник Орфографічний словник української мови
- владущий — (стан) панівний; (князь) владний, можний, владоможний, самовладний. Словник синонімів Караванського
- владущий — -а, -е. Який має владу; панівний. Владущий клас. Великий тлумачний словник сучасної мови
- владущий — ПАНІВНИ́Й (який має владу), ПАНУ́ЮЧИЙ, ВЛАДУ́ЩИЙ заст.; ПРА́ВЛЯЧИЙ (який керує державою). Велич Толстого полягає.. в його нещадній критиці того панівного класу, до якого він сам належав за походженням і вихованням (М. Словник синонімів української мови
- владущий — Владу́щий, -ща, -ще; -ду́щі, -щих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- владущий — ВЛАДУ́ЩИЙ, а, е. Який має владу; панівний. Владущий клас. Словник української мови в 11 томах