влазити

ВЛА́ЗИТИ (УЛА́ЗИТИ), вла́жу, вла́зиш, ВЛІЗА́ТИ (УЛІЗА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЛІ́ЗТИ (УЛІ́ЗТИ), зу, зеш, док.

1. Протискуватися, проникати в середину чого-небудь.

В дупло руку – не іде, Голови не впхаю, Сюди-туди край дупла, Та й сам улізаю (С. Руданський);

Я йшов пішки до самого готелю .. І не тому, що мені кортіло пройтись абощо. Просто гидко було знов улазити в таксі (О. Логвиненко, пер. з тв. Дж. Селінджера);

Двері від комірки були низькі й тісні, Мошко мусив схилятися, щоби влізти досередини. За ним уліз і я (І. Франко);

Марченко, весело усміхаючись, вліз у кабіну (В. Собко);

* Образно. Крізь розбиті шибки вікон, через двері з першого поверху, ще звідкись підступно влізав у контору дим (Б. Антоненко-Давидович);

Навіть коли згадати про справу, і тоді враз, проти волі, влізає привиддя і мучить серце (В. Барка);

// Входити, вступати, занурюватись у щось рідке або сипуче; вміщатися.

Купатися вп'ятьох хлопчача йшла навала, Босоніж влазила в угільну [вугільну] жирну твань (М. Бажан);

Я влізаю у ванну. Вода давно прохолола. Але мені байдуже (І. Роздобудько);

[Семен:] Ге, я ще змалку здорово плаваю.., як улізу в ставок та плаваю аж до полудня (М. Кропивницький);

// розм. Одягатися в що-небудь (перев. тісне).

– Але якби довелось потім після сукні знов улазити в спідницю, – як би то воно здавалося? (І. Нечуй-Левицький);

Жив-був пан, Багатій-пузач, Ні в один жупан Не влазив, хоч плач! (І. Нехода);

Тут по селищах дівчата рано тлусті стають .. Глянеш – ще молода, а вже в плаття не влазить (О. Гончар).

2. розм. Забиратися, проникати куди-небудь таємно.

А другому неборакові на бездоллі .. улізе злодій і останню сорочку витягне (О. Стороженко);

// перев. док., перен. Хитрощами влаштуватися де-небудь, зайняти посаду і т. ін.

У Василя всі були в руках – сам предводитель... аж поки він не вліз у предводителі... Уліз, та й ну свою панську пиху показувати (Панас Мирний).

3. розм. Входити, заходити куди-небудь самовільно, без запрошення, без дозволу.

Хто його кликав? Сам вліз, як скрізь і завжди (М. Коцюбинський);

[Руфін:] Я повартую коло хвіртки, щоб знову хто непроханий не вліз (Леся Українка);

// перен. Самовільно втручатися, вникати в щось.

Насліпо в ваші інтереси влазити не думаю (І. Франко).

4. розм. Вміщатися в чому-небудь, входити в що-небудь.

Намет був ще вогкий, тому я просто згорнув його, заштовхнув у рюкзак, а все, що не влазило – крупи, консерви, картоплю, хліб – там і залишив (В. Діброва);

Видимо-невидимо накупив ласощів... Забира у полу – не влізе, позапихував за пазуху (Г. Квітка-Основ'яненко);

Підкріпились, підвеселились ми з дідом із того високого горлатого джбану; а в його влізе мало сказати, що з відро (Ганна Барвінок);

– Навіщо ти взув два чоботи? Ти і в один увесь уліз би (І. Багмут).

◇ (1) Вла́зити (вкрада́тися) / влі́зти (вкра́стися) в ду́шу чию, кому і без дод.:

а) дізнаватися про що-небудь особисте, інтимне, про внутрішній світ, почуття, думки, наміри іншої людини або втручатися в них.

Батуллі не Саїд. Цей турок в душу влазить, намагається її зогріти (Іван Ле);

Раніше до чужого смутку, як до “чужої” роботи, і діла ніякого. Чи ж, може, нетактовним вважалося в душу влазити? (з газ.);

Хай судять люди, хай говорять! – що ж робити? .. У душу ніхто не влізе, не загляне, що там твориться, які прокльони зриваються з язика на свій дурний розум (Панас Мирний);

– У душу кожному не влізеш, – сказав після довгого роздуму Мстислав (А. Хижняк);

б) будь-якими засобами домагатися чиєїсь прихильності, любові і т. ін.

[Ярошенко:] Сьогодні я зрозумів усе! Як ти примчав до неї із звісткою про мою вигадану загибель. Як під машкарою мого друга місяць за місяцем вкрадався в її душу (О. Левада);

Він умів підступити до кожного ректора, вмів улізти в його душу, прислужиться, притакуючи кожному його слову (І. Нечуй-Левицький);

в) викликати у кого-небудь почуття любові, прихильності і т. ін.

[Немилов:] Коли б ти знав, Семене, як вона мені дорога... [Сусляєв (зітхнув):] Знаю, друже, знаю. Такі вже ці жінки. І не помітиш, як в душу влізе... (І. Кочерга);

Мав хорошу він жінку Танюшу. (Прожили – як не є – двадцять літ!) Раптом – на тобі – влізла в душу Та, що навіть не глянула вслід (С. Олійник);

г) впливати, діяти на кого-небудь, глибоко зачіпаючи, хвилюючи.

Його слова, підсолоджені горілкою та приправлені оселедцями, так і влазили в їх [селян] душі (І. Нечуй-Левицький);

Будень з'їдає нас, отож ми й воюємо з ним: бенкетами, весіллями, пиятикою, війнами й розпустою. Тоді і вкрадається нам у душу темна сила, що каламутить душі... (Валерій Шевчук);

(2) Вла́зити (вліза́ти) / влі́зти в шку́ру чию, кого – перевтілюватися в кого-небудь, виконуючи його обов'язки, функції.

Мені випадало бути шпигуном. Правду кажучи, – малоприємна річ. Але діло – є діло. Треба було влазити і в таку шкуру (Ю. Яновський);

Портрет сучасного героя треба писати, не влізаючи в його шкуру і не говорячи його часом косноязичною [недорікуватою] мовою (О. Довженко);

(3) Вла́зити (зала́зити) / влі́зти (залі́зти) в борги́ – позичати у кого-небудь багато грошей.

– Так, говориш, грошей позичити? Десь на хату? – На хату. – Доводиться в борги влазити? – Таки доводиться (М. Стельмах);

Батько по горло заліз в борги (К. Гордієнко);

(4) Вла́зити (лі́зти) в ярмо́ (в за́шморг) – потрапляти в економічну залежність від кого-небудь, працювати на когось.

– Так, людоньки, так. Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий сніп. Послужіть панові (М. Коцюбинський);

Мав [тесть] пристойну хатину, .. а найголовніше – коня, яким міг ґрунт обробити, не лізучи у зашморг до глитаїв (І. Муратов);

– Не хочеться взимку в наймитське ярмо влазити. Страх як не хочеться (М. Стельмах);

(5) Влі́зти в у́хо кому, ірон. – почути, дізнатися про кого-, що-небудь.

– Та один наш зайдиголова до району поліз. Чи пива йому схотілося, чи в кіно, – та заблудив, анахтема, та й уліз отому замрайвідділом сільського господарства в ухо (Остап Вишня);

(6) В одне́ (одно́) ву́хо влі́зти, а в дру́ге ви́лізти – уміти викрутитися з будь-якої складної ситуації, знайти спосіб уникнути небезпеки; бути спритним, винахідливим, хитрим.

[Мокрина:] Та ти [Денисе] на словах, як на цимбалах, і помовка про тебе склалася, що у одне вухо влізеш, а в друге вилізеш (М. Кропивницький);

– Та він тобі в одне вухо влізе, а в друге вилізе – й сама незчуєшся, як нащебече вище носа (С. Васильченко);

– З ходу ловить [Кульницький] чужі думки й підіймає їх на всю губернію або приноровляється до них, як вигідніше йому. І він такий, що в одно вухо влізе, а в друге вилізе (М. Стельмах);

Ду́мка (га́дка) запада́є (лі́зе, прихо́дить і т. ін.) / запа́ла (влі́зла, прийшла́ і т. ін.) [в го́лову (до голови́)] див. ду́мка;

Лі́зти / влі́зти в го́лову (рідко до голови́, в па́мороки) див. лі́зти;

Лопа́та влі́зе див. лопа́та;

Надяга́ти (надіва́ти, натяга́ти і т. ін.) / надягну́ти (наді́ти, надягти́, натягти́ і т. ін.) ове́чу шку́ру <�Вліза́ти / влі́зти в ове́чу шку́ру> див. надяга́ти;

Сіда́ти (вла́зити) / сі́сти (влі́зти) не в (на) свої́ (чужі́) са́ни див. сіда́ти;

(7) Скі́льки влі́зе – уволю, вдосталь.

[Одарка (підвела очі):] І ти думаєш уразити мене такими речами? Та хоч ти собі що хочеш вигадуй, мели собі язиком скільки влізе, а мені аж нічогісінько!.. (М. Кропивницький);

– Хай, кажуть, хоч раз поспить для експерименту скільки влізе. Казали, що ви три дні можете спати без просипу (О. Гончар).