1. Словник української мови у 20 томах

власниця

ВЛА́СНИЦЯ, і, ж.

Жін. до вла́сник 1.

Я був певен, що сумочку загубила власниця приємного голосу (М. Трублаїні);

Все придане нашої молодої господині було визнане як найкраще і власниця його – достойною господинею дому (Ю. Смолич);

Матільда стала власницею величезного спадку (П. Загребельний);

Під ранок Дебогорій повернувся на Жилянську, проспав там півдня, потім зайшов до власниці будинку (Ю. Хорунжий);

Поки Гоца мила руки у ванні, я вивчав її кухонне начиння, проектуючи особливості кухні на її власницю (Л. Дереш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. власниця — вла́сниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. власниця — -і. Жін. до власник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. власниця — Вла́сниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. власниця — ВЛА́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до вла́сник 1. Все придане нашої молодої господині було визнане як найкраще і власниця його — достойною господинею дому (Смолич, День.., 1950, 41); Я був певен, що сумочку загубила власниця приємного голосу (Трубл., III, 1956, 184). Словник української мови в 11 томах