власниця
ВЛА́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до вла́сник 1.
Все придане нашої молодої господині було визнане як найкраще і власниця його — достойною господинею дому (Смолич, День.., 1950, 41);
Я був певен, що сумочку загубила власниця приємного голосу (Трубл., III, 1956, 184).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- власниця — вла́сниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- власниця — -і. Жін. до власник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- власниця — ВЛА́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до вла́сник 1. Я був певен, що сумочку загубила власниця приємного голосу (М. Трублаїні); Все придане нашої молодої господині було визнане як найкраще і власниця його – достойною господинею дому (Ю. Словник української мови у 20 томах
- власниця — Вла́сниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)