1. Словник української мови в 11 томах

власницький

ВЛА́СНИЦЬКИЙ, а, е. Власт. власникові (в 2 знач.).

Власницька психологія;

// Пов’язаний з приватною власністю.

Прогресивні сили радянського суспільства драматург [О. Корнійчук] показує завжди в їх переможній боротьбі проти.. того, що залишилось у свідомості людей від капіталістичного, власницького ладу (Іст. укр. літ., II, 1956, 555);

"97" [п’єса М. Куліша] — це конкретна, високохудожня розповідь про смертельну боротьбу двох непримиренних світів — старого власницького і нового колективістського (Мист., 1, 1963, 16).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. власницький — вла́сницький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. власницький — -а, -е. Власт. власникові (у 2 знач.). Власницька психологія. || Пов'язаний з приватною власністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. власницький — ВЛА́СНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Стос. до власника (у 2 знач.). Сюди не доходили ідеали, з якими йшли народники на заслання і смерть. Вузькі власницькі інтереси глушили паростки навіть ліберального просвітительства (І. Словник української мови у 20 томах
  4. власницький — Вла́сницький, -ка, -ке; -кі, -ких Правописний словник Голоскевича (1929 р.)