1. Словник української мови у 20 томах

властителька

ВЛАСТИ́ТЕЛЬКА, и, ж., заст.

Жін. до власти́тель.

У староєгипетській повісті про двох братів запах волосся молодої жінки, котрого жмуток ухопив Ніл і заніс до царської пральні, передається одежі фараоновій і розбуджує у фараона непобориме бажання – знайти властительку сього пахучого волосся (І. Франко);

Цієї осені звернувся до властительки [дому] переїжджий якийсь добродій (О. Кобилянська);

Видно, властителька не дуже то добре хазяйнує i зайвого гроша на обнову палати не має (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. властителька — власти́телька іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. властителька — Власти́телька. Власниця. Одна властителька малої реальности в Тернополи, хотячи прибільшити собі доходу задумала займати ся сватанєм за гроші (Б., 1895, 23, 3) // порівн. пол. właściciel — власник. Українська літературна мова на Буковині
  3. властителька — -и. Жін. до властитель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. властителька — Власти́телька, -льки, -льці; -тельки, -тельок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. властителька — ВЛАСТИ́ТЕЛЬКА, и, ж., заст. Жін. до власти́тель. Цієї осені звернувся до властительки [дому] переїжджий якийсь добродій (Коб., III, 1956, 343). Словник української мови в 11 томах