властолюбець

ВЛАСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, книжн.

Владолюбець.

З'являються вони [герої гуморесок Тиндале й Пекале] всюди несподівано, змагаються мiж собою дотепами, перемагають смiхом гордовитого бояра, попа, властолюбця (І. Пільгук);

Скільки пролито крові славолюбцями і властолюбцями там, де лилася вона колись тільки за одну вітчизну! (Г. Колісник);

Потреба у владі передбачає встановлення контролю над діями інших людей, вплив на їх поведінку, відповідальність за дії. Індивіди, які відчувають цю потребу, не обов'язково є властолюбцями (з наук. літ.).