внутрішній

ВНУ́ТРІШНІЙ, я, є.

1. Який є, міститься в середині чого-небудь; протилежне зовнішній.

Приходить раб з внутрішніх дверей (Леся Українка);

Все збирався [Саїд] якось зайти, оглянути багатовікові написи, висічені на внутрішніх колонах мечеті (Іван Ле);

Будівельний супермаркет пропонує найкращий вибір матеріалів для внутрішніх оздоблювальних робіт (з мови реклами);

// Обернений у середину чогось.

Іван Кіндратович Степ запропонував новий пристрій для розточки внутрішньої стрічкової різьби (Д. Ткач).

2. Який відбувається у психіці людини; пов'язаний із психічною діяльністю людини.

Обличчя дівчини, бліде й делікатне, з виразом смутку та внутрішньої боротьби, не має в собі нічого грізного (М. Коцюбинський);

Християнські обряди, які приходилося княжні сповняти, служби й молитви не зачіпали внутрішньої, інтимної сторони її життя (М. Грушевський);

Подивившись якось ненароком на свого товариша, вона стільки внутрішньої муки побачила на його молодому обличчі, що чимскорше замовкла (Г. Хоткевич);

Винниченко в “Красі і силі” заглиблюється найперше у внутрішній світ людини (з наук.-попул. літ.).

3. Який лежить в основі чого-небудь.

Внутрішні закони мови – об'єктивні закони, що відображають процеси її розвитку як суспільного явища (з наук. літ.);

Про розвиток психології як власне самостійної науки ми маємо підстави говорити, коли внутрішні тенденції її розвитку вбирають у себе зовнішні і стають домінуючими, провідними в системі психологічних знань (з навч. літ.).

4. Пов'язаний із життям та діяльністю в державі, установі, організації і т. ін.

Став говорити [Давид]. Спершу трошки про хату-читальню: нащо вона та що в ній робити. Далі зв'язно від цього й до огляду міжнародного, як і внутрішнього стану країни, перейшов (А. Головко);

Він ніколи не цікавився внутрішнім життям лабораторій (Ю. Шовкопляс);

До компетенції зборів належать найбільш принципові питання внутрішнього життя установи (з газ.).