вовкун
ВОВКУ́Н, а́, ч., міф.
Вовкулака (у 2 знач.).
Теща зробила зятя вовкуном (Сл. Гр.);
Може, образ антилюдини нам дати тут? Упиря-вервольфа, вовкуна, що засів у сталевому бункерi? Але нi, не станем псувати плiвку на це! (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вовкун — вовку́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вовкун — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
- вовкун — ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ (за марновірними уявленнями — нечиста сила, що набрала вигляду якоїсь істоти або предмета); ВОВКУЛА́К, ВОВКУЛА́КА, ВОВКУ́Н (у вовчій подобі). Коли б на Євгеновому місці була баба Бабариха, вона б, без сумніву, вирішила, що.. Словник синонімів української мови
- вовкун — Вовкун, -на м. = вовкулака. Теща зробила зятя вовкуном. МУЕ. ІІІ. 54. Словник української мови Грінченка