1. Словник української мови у 20 томах

вовкулацтво

ВОВКУЛА́ЦТВО, а, с., міф.

Те саме, що вовкулакува́ння.

Грицько з вовкулацтва зробився таким, як мати народила (Сл. Гр.);

“Знову все повторилося, – кричав я в порожнечу, – знову передав я вовкулацтво сам собі” (Валерій Шевчук);

Назвою “Самотній вовк” цензура ніби виокремлювала героя роману [В. Дрозда “Вовкулака”] із середовища, хотіла довести, що .. явище вовкулацтва в нашій “найдемократичнішій у світі” – нетипове (І. Жиленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовкулацтво — вовкула́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вовкулацтво — Вовкула́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. вовкулацтво — Вовкулацтво, -ва с. = вовкулакування. Грицько з вовкулацтва зробився таким, як мати народила. Г. Барв. 454. Словник української мови Грінченка