1. Словник української мови у 20 томах

вовниця

ВО́ВНИЦЯ, і, ж., розм.

Те саме, що во́вна 1.

З овечок вовницю зстригає (Л. Боровиковський);

Сидить [дівчина], було, за прядкою і зітхає раз по раз гаряче і палко, згадуючи того, хто їй вовницю до прядіння приносить (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовниця — во́вниця іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. вовниця — -і, ж., діал. Вовна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вовниця — ШЕРСТЬ (волосяний покрив тварин), ШУ́БА розм.; ВО́ВНА, РУ́НО, ВРУ́НО діал., ВО́ВНИЦЯ діал. (перев. у овець, кіз); ХУ́ТРО (волосяний покрив перев. у хижаків, гризунів); ПУХ (ніжний, м'який — у деяких тварин). Словник синонімів української мови
  4. вовниця — ВО́ВНИЦЯ, і, ж., діал. Вовна. З овечок вовницю зстригає (Бор., Тв., 1957, 58). Словник української мови в 11 томах
  5. вовниця — Вовниця, -ці ж. = вовна. Чуб. V. 1143. Виженемо овечки, щоб по гірці не ходили, діток малих не будили, щоб вовниці не губили. Мил. 44. Сінце під його підстилала і теплу вовницю з руна. Мкр. Г. 21. Словник української мови Грінченка