вовниця

Значення в інших словниках

1. вовниця — во́вниця іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
2. вовниця — -і, ж., діал. Вовна. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вовниця — ВО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що во́вна 1. З овечок вовницю зстригає (Л. Боровиковський); Сидить [дівчина], було, за прядкою і зітхає раз по раз гаряче і палко, згадуючи того, хто їй вовницю до прядіння приносить (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо). Словник української мови у 20 томах
4. вовниця — ШЕРСТЬ (волосяний покрив тварин), ШУ́БА розм.; ВО́ВНА, РУ́НО, ВРУ́НО діал., ВО́ВНИЦЯ діал. (перев. у овець, кіз); ХУ́ТРО (волосяний покрив перев. у хижаків, гризунів); ПУХ (ніжний, м'який — у деяких тварин). Словник синонімів української мови
5. вовниця — Вовниця, -ці ж. = вовна. Чуб. V. 1143. Виженемо овечки, щоб по гірці не ходили, діток малих не будили, щоб вовниці не губили. Мил. 44. Сінце під його підстилала і теплу вовницю з руна. Мкр. Г. 21. Словник української мови Грінченка