1. Словник синонімів української мови

вовниця

ШЕРСТЬ (волосяний покрив тварин), ШУ́БА розм.; ВО́ВНА, РУ́НО, ВРУ́НО діал., ВО́ВНИЦЯ діал. (перев. у овець, кіз); ХУ́ТРО (волосяний покрив перев. у хижаків, гризунів); ПУХ (ніжний, м'який — у деяких тварин). Вовк стояв, широко розставивши лапи, сіра шерсть на спині ледь-ледь здригалась (Є. Гуцало); Сірко вчепився зубами до шуби і немилосердно вихав на всі боки нещасного ведмедя (І. Нечуй-Левицький); Шевченко бадьоро йшов вперед, милуючись то вершниками, то верблюдами з їх довгою і надзвичайно пухнастою вовною на колінах і грудях (З. Тулуб); Чорні коси одхилились до плечей і гойдались, як густе руно, на повітрі (І. Нечуй-Левицький); М'які, суцільні вруна одне за одним летіли з Варвариних рук на сортувальний стіл (О. Гончар); З овечок вовницю зстригає (Л. Боровиковський); Це був полярний лис. Його ще звуть песцем. Хутро його дуже м'яке, легеньке і тепле (М. Трублаїні); Високоякісні шкурки одержують тільки від повноволосих кролів, з густим пухом (з журналу). — Пор. підше́рстя.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовниця — во́вниця іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. вовниця — -і, ж., діал. Вовна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вовниця — ВО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що во́вна 1. З овечок вовницю зстригає (Л. Боровиковський); Сидить [дівчина], було, за прядкою і зітхає раз по раз гаряче і палко, згадуючи того, хто їй вовницю до прядіння приносить (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо). Словник української мови у 20 томах
  4. вовниця — ВО́ВНИЦЯ, і, ж., діал. Вовна. З овечок вовницю зстригає (Бор., Тв., 1957, 58). Словник української мови в 11 томах
  5. вовниця — Вовниця, -ці ж. = вовна. Чуб. V. 1143. Виженемо овечки, щоб по гірці не ходили, діток малих не будили, щоб вовниці не губили. Мил. 44. Сінце під його підстилала і теплу вовницю з руна. Мкр. Г. 21. Словник української мови Грінченка