1. Словник української мови у 20 томах

вовченя

ВОВЧЕНЯ́, ня́ти, с.

Те саме, що вовча́.

І вовк свої вовченята любить (прислів'я);

Так виє підстрелена вовчиця, коли з-перед її очей беруть вовченят (Панас Мирний);

В затишних глухих кутках мисливці знаходили тут вовчі лігва, забирали вовченят (О. Донченко);

* У порівн. Ганяв Антон по всіх стежках І так поза стежками .. – Наосліп, всторч і навмання, Як бідне дике вовченя (І. Багряний);

Хотів хлопець вийти з бур'яну.., але не насмілився .. Вже не то що боявся, а більше дичився, відлюднівши, як вовченя (В. Барка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовченя — вовченя́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вовченя — -яти, с. Те саме, що вовча. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вовченя — див. вовк Словник синонімів Вусика
  4. вовченя — Вовченя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вовченя — ВОВЧЕНЯ́, я́ти, с. Те саме, що вовча́. Так виє підстрелена вовчиця, коли з-перед її очей беруть вовченят (Мирний, І, 1954, 49); В затишних глухих кутках мисливці знаходили тут вовчі лігва, забирали вовченят (Донч., IV, 1957, 207). Словник української мови в 11 томах
  6. вовченя — Вовченя, -няти с. = вовча. Вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. І. 134. Словник української мови Грінченка