вогнеликий

ВОГНЕЛИ́КИЙ, а, е, поет.

Подібний до вогню.

У вибухах огнеликих здригається тіло гори (Л. Первомайський);

Коли серпанок опліта світання І сонце встане огнелике, Ні слова більше про кохання... (Л. Забашта);

* Образно. Пристою коло тебе і візьму Ту вогнелику пам'ять незабуту: Переведу на слово, на тасьму, На руку ту, що нас веде за руку (М. Вінграновський).