1. Словник української мови у 20 томах

вогнемет

ВОГНЕМЕ́Т, а, ч.

Зброя для метання, викидання запаленої горючої речовини на кого-, що-небудь.

Видніються змащені стволи мінометів і вогнеметів (В. Кучер);

– Я вам дам вогнемета. Це дуже проста штука. Ми з дочкою підемо попереду, а ви прикриєте наші спини (Ю. Винничук);

* У порівн. За добу поруділи [лісосмуги], пужнуло на них, наче з вогнемета! (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вогнемет — вогнеме́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вогнемет — огнемет, -а, ч. Зброя для викидання запаленої горючої рідини на ворога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вогнемет — ВОГНЕМЕ́Т, а, ч. Зброя для викидання запаленої горючої рідини на ворога. Видніються змащені стволи мінометів і вогнеметів (Кучер, Чорноморці, 1956, 471). Словник української мови в 11 томах