водевільний

ВОДЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е.

Прикм. до водеві́ль.

Водевільні сцени переодягання випадають із загального стилю комедії “В степах України” (з наук. літ.);

Характери водевільних персонажів не були складними (з наук. літ.);

Шлягер був інтернаціональною сумішшю безлічі національних міських пісенних традицій, а також водевільних куплетів, романтичної романсової лірики, шантанних “жорстоких” романсів, модних танців (з наук. літ.);

Батько відомого саксофоніста й композитора був водевільним артистом, мати – медсестрою (з наук.-попул. літ.);

Водевільний сюжет;

// Власт. водевілю.

Інтрига п'єси розвивається за водевільним принципом: в її основі – ланцюг невідповідностей, непорозумінь між романтично налаштованою героїнею та прозаїчно орієнтованим героєм, а врешті й усім оточенням (з наук. літ.);

Від драматургів глядач вимагає відтворення не дрібних камерних чи водевільних ситуацій, а показу великої панорами життя народу (з мемуарної літ.);

Водевільні елементи.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. водевільний — водеві́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. водевільний — -а, -е. Прикм. до водевіль. || Власт. водевілю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. водевільний — ВОДЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до водеві́ль. Водевільні сцени переодягання випадають із загального стилю комедії ["В степах України"] (Укр. рад. драм.., 1957, 58); // Власт. водевілю. Словник української мови в 11 томах