водити

ВОДИ́ТИ, воджу́, во́диш, недок., кого, що, чим, у чому.

1. Те саме, що вести́ 1, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках.

Розповів [Ісус Христос] також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть? (Біблія. Пер. І. Огієнка);

З перших літ дитину мати За рученьку водить; А як стане підростати, Само собі ходить (П. Грабовський);

Тепер мені ліпше, і я знов можу ходити сама з палкою, а то вже було так, що мене водили, мало не носили (Леся Українка);

// Супроводити когось по якійсь території, приміщенню, показуючи що-небудь, гуляючи і т. ін.

Він водив Петра усюди, показував рибальські снасті, розказував, куди, що і як (Панас Мирний);

Rоли до них приїздили гості з Тули, Ігор охоче водив їх по Севастополю (В. Кучер);

// Примушувати когось іти з собою куди-небудь.

В ту ніч у вікно бачив Яким, як водили його [Давида] на допит (А. Головко);

// Примушувати йти з собою приручену тварину.

[Відьма:] Я медведя водитиму, А як найду ката, То й спущу його на його [нього] (Т. Шевченко);

Водити гуляти малесенького чистопорідного песика з п'ятого-шостого поверху разів по п'ять-шість на день – дуже приємне спортивно-гімнастичне заняття (Остап Вишня);

Двором затупцяли коні й задеренчало цебро, певне, фурман водив коні до води (Олесь Досвітній).

2. Ходити на чолі кого-, чого-небудь; очолювати кого-, що-небудь; бути ватажком (війська, загону і т. ін.).

[Один козак:] Ти вірно служив, водив військо на ворогів і край оборонив (І. Нечуй-Левицький);

Руські люди не скажуть, що князь Святослав марно проливав кров, повік не скажуть, що він, князь Святослав, водив їх на марні війни... (С. Скляренко);

В противагу старшому братові Тимошеві, енергійному, розумному і хороброму юнакові, який .. очолював Чигиринську козацьку сотню, а згодом водив у бої велике військо і помер від тяжкого поранення, Юрась був завжди кволий, млявий, бездіяльний (В. Малик).

3. Те саме, що вести́ 3, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках.

Третій день Галина водить пасажирський швидкісний паровоз на новій залізничній колії (Іван Ле);

А наймолодший [син] вчиться Водити літака (А. Малишко);

Дуже швидкої їзди Валерій не любив, хоч умів майстерно водити машину (Микита Чернявський).

4. чим. Рухати чимсь то в один, то в другий бік.

А все це булана .. Серце її не на місці, ото вже водитиме вухом, поки й спіткнеться (П. Тичина);

Та вмить Івашко занепокоївся i почав пильно водити головою то туди, то сюди, щось розшукуючи очима (В. Винниченко);

За кожним рухом олівця Василько водив ще й кінчиком язика (П. Панч);

// Пересувати щось по якій-небудь поверхні.

Водячи указкою по карті, він розповідає, які ріки зустрінуться під час мандрівки (О. Донченко);

Кричеєв не одразу підвiв голову, а пiдвiвши, кинув недбало: “Зачекайте хвилину” i знову заходився водити сухим пером понад рядками (Б. Антоненко-Давидович).

5. у чому, розм. Одягати, наряджати кого-небудь у щось.

Що ти мене, як старця, у драному водиш? (Сл. Гр.);

А жіночку свою любив .. Як те паня, як ту дитину, У намистах водив! (Т. Шевченко).

6. перен., кого, розм. Манити обіцянками; обнадіювати.

– Та ти кажи, чи підеш за нього, чи не підеш, а то водить парубка – ні собі, ні людям! (М. Коцюбинський);

Два роки буде, як він дівчину водить, а тепер як? Залишити її на посміх людям? (Ірина Вільде).

(1) Води́ти (вести́) / повести́ тано́к (тано́чок, та́нці, рідко хорово́д) – ходити по колу з піснями, узявшись за руки.

Набігалась [Оксана] у хрещика, виморила усіх, давай хороводи водити (Г. Квітка-Основ'яненко);

Все те для тебе дам я, козаче, Тії палати й віночок. Всіх зберу подруг, будем для тебе Легкий водити таночок (Леся Українка);

– Там, – пригадала княгиня Ольга, – в далекому Києві і по всій Русі в цей вечір .. клали вогні, співали пісень, водили танці (С. Скляренко);

(2) Води́ти козу́:

а) (етн.) комедійний обряд на свято Маланки, за яким у новорічний вечір (за старим стилем) молоді люди разом із кимсь переодягненим у козу ходять від хати до хати і щедрують, а хазяї обдаровують їх харчами і грошима.

Однокашники [згадували], як водили козу в часи нашої молодості, ходили до дівчат (Г. Тарасюк);

Звичай водити козу – це містичне дійство, що прийшло до нас ще з дохристиянських часів і продовжує жити в обрядових дійствах сучасних колядників і щедрувальників (з наук.-попул. літ.);

б) (перен.) збирати гроші почергово від одного до іншого.

Чоломбитько добре пригадував‚ що Остапчук частував у “Трьох поросятах” не тільки його, він тоді просто віяв грошима‚ вони водили козу від столу до столу (В. Шкляр).

◇ Вести́ (води́ти) пере́д див. вести́;

(3) Води́ти за чупри́ну кого, зневажл. – верховодити над ким-небудь, навіть бити (перев. чоловіка).

Нащо тому жінка молода, кого й стара за чуприну водить! (Номис);

(4) Води́ти компа́нію з ким – мати дружні стосунки, приятелювати, знатися з ким-небудь.

З Костогризами і Сороками я не люблю водити компанії (І. Франко);

З Юрієм, правда, вони компанію водили, бо він був старший за них літами і дужчий (Ф. Бурлака);

Я водив компанію з слободенськими парубками, вчився від них пісень (з мемуарної літ.);

(5) Води́ти на моту́зці (на нали́гачі) кого, зневажл. – позбавляти кого-небудь самостійності в діях, у поведінці.

Як хочеться іноді їй .. приневолити його чим-небудь задуматись .. Але вона сього не зробить... Він сам, сам повинен дійти до сього, і не їй водити його на налигачі (Г. Хоткевич);

[Шеремета:] Ех, товариші! Ми ще слабі. Дозволяємо ще водить себе на мотузці (Мирослав Ірчан);

(6) Води́ти очи́ма:

а) (за ким) пильно стежити, дивлячись на кого-небудь.

Святий Миколай все за мною слідком водить очима (І. Нечуй-Левицький);

Мотря цілий вечір водить за нею напруженими очима і вичікує слушного моменту, щоб одверто поговорити (Ірина Вільде);

б) дивлячись, виражати поглядом певний стан або почуття (перев. здивування, тривоги, неспокою).

Цілковита розгубленість і безпорадність опанували кожного з пасажирів. Кожен водив навколо повними тривоги очима, шукаючи якогось порятунку (Г. Коцюба);

Якась жінка стояла під розбитим осокором з двома дітками і печально водила очима (Є. Кравченко);

(7) Води́ти / поводи́ти за ніс (за но́са, рідко за ки́рпу) кого – обдурювати кого-небудь певний час, не виконуючи обіцяного або зволікаючи виконання чогось чи приховуючи щось.

Нехай лиш Турн, що верховодить І всіх панів за кирпи водить, З Енеєм порівня плеча (І. Котляревський);

Коли б він і в цьому складі комітету був, напевно, все було б інакше. Він би не дав Рябоклячу з Пожитьком ціле село десять місяців за ніс водити (А. Головко);

– Тамтешній воєвода водив за носа обох привідців.., доки не зміцнив оборону фортеці так, що не під силу було взяти її (Д. Міщенко);

– Отакої! – здивувався тепер уже Кулик. На мить він розгублено замовк. А потім посміхнувся: розумію, мовляв, це так годиться. Жінка мусить спочатку відмовити, трохи поводити за ніс (С. Журахович);

– Які цілі ти переслідував, коли писав про мене дописа в обласну газету? “Що ж робити? Поводить його трохи за носа чи відкрити карти зараз же?” (Григорій Тютюнник);

(8) Води́ти хліб-сі́ль (хліб і сіль) з ким і без дод. – бути з ким-небудь у дружніх стосунках; товаришувати.

[Кембль:] З покійним Джеком водили здавна ми хліб-сіль! (Леся Українка);

[Голубиха:] Отже я й подумала: піду-таки! Чого ж їм уже так цуратися? Колись же таки, за чоловіків, хліб-сіль водили (Олена Пчілка).