1. Словник української мови у 20 томах

водій

ВОДІ́Й, я́, ч.

1. Особа, яка керує транспортним засобом і отримує платню за перевезення кого-, чого-небудь.

Я сів у автобус у районі Відрадного, кинув у автомат монету, але автомат не діяв і не викинув мені квитка. Я сказав водієві: – Товаришу водію, автомат не працює... (Б. Антоненко-Давидович);

Водії чи командири машин шукають надійного об'їзду, щоб не засісти в болото (Є. Доломан);

Трамвай дзеленчав, худий, у форменці й окулярах водій раз у раз висовувався у віконце (М. Олійник);

Організатор незаконного бізнесу всі супровідні документи на вантаж передавав водіями бензовозів (з газ.);

// Особа, яка керує автомобілем; шофер.

На повний газ включив мотор досвідчений водій (М. Упеник).

2. Той, хто керує власним транспортним засобом (автомобілем, мотоциклом і т. ін.).

Чи водій був невправний, чи з іншої причини, але мотоцикл їхав по піщаній дорозі якимись хвилями (М. Малиновська);

Сріблястий “вольво-кенгуру” зупинився, навіть вирулив на зустрічну смугу. Водій квапливо виліз назовні і, ковзаючи, підбіг до місця пригоди (А. Кокотюха);

Кермо тримала [Світлана Кузьмівна] впевнено, дистанцій дотримувалася чітко. Спеціалісти кажуть: з жінок водії кращі, ніж з чоловіків (Ю. Мушкетик);

Біля ґрунтової дороги, що відгалужується від чорної стрічки асфальту, прошу водія зупинити (з газ.);

Закінчивши навчання в автошколі та склавши іспити, хлопець нарешті отримав посвідчення водія (з газ.).

3. перен. Той, хто вказує шлях кому-небудь; керманич.

Культ особи випливав зі спроби поставити окремого героя над масами, над народом – і притому не як водія і виразника їх інтересів, а як вершителя їх долі (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. водій — Водій і шофер. Іноді вони виступають як синоніми. Можна сказати водій таксі й шофер таксі. Але все-таки деяка відмінність між цими іменниками є. Водій – загальна назва людини, що керує транспортними засобами чи якимись рухомими механізмами, агрегатами. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. водій — воді́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. водій — ВОДІЙ – ШОФЕР Водій, -я, ор. -єм. Той, хто веде машину (автомобіль, трактор тощо), керує нею. Шофер, -а. Водій автомобіля. Літературне слововживання
  4. водій — (авта) шофер, (літака) пілот, (судна) штурман, ок. штурман-водій. Словник синонімів Караванського
  5. водій — [воуд’ій] вод'ійа, ор. вод'ійем, м. (на) вод'ійев'і/вод'ійу, кл. воуд'ійу, мн. вод'ійі, вод'ійіў Орфоепічний словник української мови
  6. водій — -я, ч. 1》 Той, хто водить машину, керує нею; шофер. 2》 перен. Той, хто вказує шлях кому-небудь; керманич. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. водій — Водило (знев.), чиновоз (про персональних водіїв), шофер, шоферик, шоферюга (Мати про сина: "О, то росте шоферюга!"), штурман (військ.) Словник синонімів Вусика
  8. водій — ВОДІ́Й (той, хто водить машину, керує нею), ШОФЕ́Р. Ми зайняли місця, і водій пустив свою машину (М. Трублаїні); Я сів біля шофера, і ми помчали вдвох по рівних вулицях (Ю. Яновський). Словник синонімів української мови
  9. водій — ВОДІ́Й, я́, ч. 1. Той, хто водить машину, керує нею; шофер. На повний газ включив мотор досвідчений водій (Уп., Вірші.., 1957, 45); Адже саме вони, молоде покоління, мають стати водіями космічних кораблів (Рад. Укр., 15.IV 1961, 2). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
  10. водій — Водій, -дія м. Вожакъ. Желех. Словник української мови Грінченка