вожжина
ВОЖЖИ́НА, и, ж., діал.
Віжка.
Карпо смикнув вожжину – і покірна шкапина потюпала (Панас Мирний);
Василь Іванович торкав вожжиною коняку й рушав до сусіднього колгоспу (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вожжина — вожжи́на іменник жіночого роду віжка діал. Орфографічний словник української мови
- вожжина — -и, ж., діал. Віжка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вожжина — ВОЖЖИ́НА, и, ж., діал. Віжка. Карпа смикнув вожжину — і покірна шкапина потюпала (Мирний, III, 1954, 105); Потім Василь Іванович торкав вожжиною коняку й рушав до сусіднього колгоспу (Ю. Янов., II, 1958, 278). Словник української мови в 11 томах