войовничість
ВОЙОВНИ́ЧІСТЬ, чості, ж.
Властивість за знач. войовни́чий.
Саме панувало тимчасове замир'я, племена не виявляли войовничості, і Назон міг безтривожно заглиблюватись у їхні степи (О. Гончар);
Кочовики-скотарі, як розповідають греки, відзначалися великою войовничістю й хоробрістю (з навч. літ.);
Войовничість Насті одразу збили жінки бідняків (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- войовничість — войовни́чість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- войовничість — -чості, ж. Властивість за знач. войовничий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- войовничість — ВОЙОВНИ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. войовни́чий. Вони [кочовики-скотарі], як розповідають греки, відзначалися великою войовничістю й хоробрістю (Іст. СРСР, І, 1956, 13); Але войовничість Насті одразу збили жінки бідняків (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 137). Словник української мови в 11 томах