1. Словник української мови у 20 томах

волати

ВОЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Те саме, що крича́ти; голосно кликати.

Але хто те місце знає, де трухлявий пень і мох, той приходить і волає або й тихо каже: “Ох!” (Леся Українка);

– То чого ж вона ще на поміч волає? (І. Цюпа);

Ах, ця вічна проблема вбивства! Хай замовкнуть нерозважні гуманісти, що волають проти дикунства полювання, але залюбки споживають зовсім безборонні й довірливі свійські кури та качки (Б. Антоненко-Давидович);

* Образно. Хвилі дніпрові прибивають до берега “поснулу” рибу, Дніпро волає “SOS” (з газ.).

2. уроч. Звертатися до кого-, чого-небудь.

В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я волаю, І Він почує мій голос із храму Свого, і в ушах Його зойк мій (Біблія. Пер. І. Огієнка);

[Павло:] Я не чіпаю твоєї честі, а волаю до неї (М. Старицький);

Оракул дав таку відповідь, я пишу тобі її повністю: .. Чад і туман, і розтерзане серце волає, Квітку священну знайти хоче воно у болоті (О. Бердник);

* Образно. На попелиську сіл жаско і люто, як згорілий ліс, волали до неба чорні комини, зяяли ями і льохи (М. Бажан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волати — вола́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. волати — див. КРИЧАТИ; -АЮЧИЙ, що волає, крикун; ГОЛОС -АЮЧОГО, голос крикуна. Словник синонімів Караванського
  3. волати — -аю, -аєш, недок. Те саме, що кричати; голосно кликати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. волати — Аю, -аєш, недок. Співати. Перестань волати — це тобі не «Караоке на Майдані»! Словник сучасного українського сленгу
  5. волати — Кричати, кликати, благати Словник застарілих та маловживаних слів
  6. волати — див. кричати Словник синонімів Вусика
  7. волати — КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИ розм., ЗВА́ТИ розм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою... Словник синонімів української мови
  8. волати — ВОЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. Те саме, що крича́ти; голосно кликати. Але хто те місце знає, де трухлявий пень і мох, той приходить і волає або й тихо каже: "Ох!" (Л. Укр., І, 1951, 273); — То чого ж вона ще на поміч волає? (Цюпа, Назустріч.. Словник української мови в 11 томах
  9. волати — Волати, -лаю, -єш гл. Взывать; громко кричать. Котл. Н. П. До Бога серцем жалосне волають. Гол. І. 34. Піду в край пустий, де й плуг не оре, і буду волати: горе мені, горе. Чуб. Словник української мови Грінченка