1. Словник української мови у 20 томах

воловник

ВОЛО́ВНИК, а, ч.

1. Те саме, що воло́вня.

Прокидаються помалу і Василеві батьки. Вони обоє працюють на постійній: батько на воловнику, мати біля корів – зморюються щодня, важко вставати (Григір Тютюнник).

2. Те саме, що волові́д 2.

Люди уже почали нервувати. Вирушати час, а тут... А тут Свирид Ремез, який повинен був очолити воловників, ніби крізь землю провалився (Микита Чернявський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воловник — воло́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. воловник — -а, ч. Те саме, що воловня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воловник — ВОЛО́ВНЯ (будівля для утримання волів), ВОЛО́ВНИК. Тепер землянки були майже непомітні за кошарами, воловнею та іншими господарськими будівлями (О. Гончар); Підпал воловника обурив не тільки актив, але й переважну більшість колгоспників (Є. Кротевич). Словник синонімів української мови
  4. воловник — ВОЛО́ВНИК, а, ч. Те саме, що воло́вня. Підпал воловника обурив не тільки актив, але й переважну більшість колгоспників (Крот., Сини.., 1948, 198). Словник української мови в 11 томах