воловник

Значення в інших словниках

1. воловник — воло́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. воловник — ВОЛО́ВНИК, а, ч. 1. Те саме, що воло́вня. Прокидаються помалу і Василеві батьки. Вони обоє працюють на постійній: батько на воловнику, мати біля корів – зморюються щодня, важко вставати (Григір Тютюнник). 2. Те саме, що волові́д... Словник української мови у 20 томах
3. воловник — ВОЛО́ВНЯ (будівля для утримання волів), ВОЛО́ВНИК. Тепер землянки були майже непомітні за кошарами, воловнею та іншими господарськими будівлями (О. Гончар); Підпал воловника обурив не тільки актив, але й переважну більшість колгоспників (Є. Кротевич). Словник синонімів української мови
4. воловник — ВОЛО́ВНИК, а, ч. Те саме, що воло́вня. Підпал воловника обурив не тільки актив, але й переважну більшість колгоспників (Крот., Сини.., 1948, 198). Словник української мови в 11 томах