воловід
ВОЛОВІ́Д, во́да, ч.
1. діал. Налигач.
– А тепер на тобі отеє в руку! – Я взяв. То був мотуз чи воловід якийсь, не знаю (І. Франко);
Сильний віл, моя доню, зриває воловід... (О. Назарук);
Брели люди, зв'язані по кількадесят воловодами, витоптували в степу чорний шлях, і лише гайвороння летіло слідом (Р. Іваничук);
За саньми на воловоді, одне за одним плуганились круторогий віл і шута корова (Ю. Логвин);
* Образно. Не гадайте, що щастя людське прип'яте на воловоді, воно висить на волосочку, може навіть на павутинці (Б. Лепкий).
2. розм. Той, хто водить вола (волів), доглядає за ними.
Чоловік .. рівним, ніби заведеним, проте далеко чутним голосом закликає люд: – Гей, коноводи, воловоди, гречкосії, .. селяни, городяни! .. Сходьтеся на забаву! (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- воловід — Волові́д: — міцна мотузка [16] волові́д: веревка, которую надѣвается волу на рога, чтобы его весть [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- воловід — волові́д іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- воловід — -вода, ч., діал. Налигач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- воловід — Налигач Словник чужослів Павло Штепа
- воловід — Волові́д, -во́да; -во́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- воловід — ВОЛОВІ́Д, во́да, ч., діал. Налигач. — А тепер на тобі отеє в руку! — Я взяв. То був мотуз чи воловід якийсь, не знаю (Фр., І, 1955, 72). Словник української мови в 11 томах
- воловід — Воловід м. 1) — воду = налигач. Конотоп. у. А все волики, все половії, а в них роженьки все золотії, а воловоди все шовковії. Гол. II. 17. 2) — вода. Воловій барышникъ, человѣкъ, продающій вольт. КС. 1882. IX. 467. КС. 1882. ІІІ. 600. 3) — вода. Словник української мови Грінченка