вологий

ВОЛО́ГИЙ, а, е.

1. Який містить вологу; насичений вологою; вогкий.

Ганна .. завешталася біля плити, розпалила дрова, розвісила сушити вологий Катеринин одяг (С. Чорнобривець);

Вологим вітром вдарило з моря (О. Гончар);

Підсліпувато блимали вiконця пiдвальних квартир, i до пазухи просилося їх вологе дрiмотне тепло (Р. Андріяшик);

Мета наукової праці – теоретично дослідити процес сушіння вологої вовни (з наук. літ.);

// Який відзначається великою кількістю опадів.

Де багато лісів, там м'який вологий клімат, там гарні врожаї (О. Донченко).

2. Покритий вологою.

У вологій траві без угаву стрекотіла якась комашня (Б. Антоненко-Давидович);

Анатолій сидів за столом .. і, дивлячись крізь вологі шибки у засніжений садок, роздумував (М. Руденко);

Карл-Йозеф саме повертався з ранкової розвідки, несучи букет ще вологих крокусів (Ю. Андрухович);

// Мокрий від сліз.

Чоловік одвів вологі очі від листа і подивився вдалину (В. Владко);

Марія ще довго стояла біля хати, проводжаючи його [Юхима] вологими очима (І. Цюпа);

Пан радник витер хустинкою вологі очі, висякався і продовжив: – А зараз, панове лицарі, вас привітають наші діти, майбутні захисники Батьківщини (Ю. Винничук).