волок

ВО́ЛОК, а, ч.

1. Невелика сітка з матнею для ловлі риби на неглибоких місцях.

Перше у волок подивися, тоді рибкою й хвалися (прислів'я);

Пливе в човні рибалка й тягне свій убогий волок (Л. Первомайський);

Мокій .. тягав волоки по лиманах – не цурався ніякої роботи (Ю. Мушкетик);

* Образно. В душі в мене сидить Шапочка й, розставивши волока, ловить у його все, що попадає туди: і полосатий чорно-білий стовп на березі, і трьох панночок (В. Винниченко);

* У порівн. Між деревами повішені були сітки, і в сітках лежали [діти] з книжкою в руках, мов величезні риби у волоці (С. Васильченко).

2. Мотузок, за допомогою якого перетягують копиці сіна або колоди з одного місця в друге.

Винайдення колеса дало можливість переміщувати значно більші вантажі, ніж волоком або в'юками, що, в свою чергу, примусило звертати більше уваги на вибір напрямку шляху, уникати крутих підйомів, обходити заболочені місця (з навч. літ.).

3. У давнину – назва місця найбільшого зближення двох судноплавних річок, де суходолом перетягали від однієї до другої човни та вантажі.

І княгиня, і Малуша дізнались, що князь щасливо переплив Дніпром, крізь пороги човнами проскочив, а великі судна волоками перетягнув (Б. Лепкий);

Непрохідними ставали волоки поміж ріками й озерами (П. Загребельний);

Ополудні пристали до берега на безпечній відстані од порогів і заходилися прокладати шлях лісом. Водоскид належало обігнути й потім поперетягати човен та пліт волоком (І. Білик);

Обидва шляхи повинні були йти здебільшого ріками та озером, а місцями – каналами або волоками (з наук.-попул. літ.).

4. у знач. присл. во́локом. Волочачи, переміщаючи.

Ви допомагали мені волоком перетягувати судна від Десни до Оки, як я на Волгу ходив (Б. Лепкий);

Хлопці працювали водовозами, возили гарбами снопи до молотарки..; хтось водив коней, які тягали волоком солому на скирту (Є. Доломан);

Взяли відбиту осколком гілляку береста .. й потягли волоком (М. Циба);

// перен. Проти волі; насильно.

Пошли кінних до татарських посланців, хай волоком приведуть їх сюди (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волок — во́лок: неводъ [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. волок — во́лок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. волок — -а, ч. 1》 Невелика сітка з матнею для ловлі риби на неглибоких місцях. 2》 Мотузок, за допомогою якого перетягують копиці сіна або колоди з одного місця в інше. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. волок — МЕРЕ́ЖА (пристрій з перехрещених ниток для ловлі риби, птахів тощо), СІТЬ, СІ́ТКА, НЕ́ВІД (великих розмірів); ВО́ЛОК (невелика з матнею); НЕ́РЕТ заст., КІМЛЯ́ діал. (для ловлі риби); ТКА́НКА діал. Словник синонімів української мови
  5. волок — ВО́ЛОК, а, ч. 1. Невелика сітка з матнею для ловлі риби на неглибоких місцях. Перше у волок подивися, тоді рибкою й хвалися (Укр.. присл.., 1955, 179); Пливе в човні рибалка й тягне свій убогий волок (Перв., Нова лірика, 1937, 208). Словник української мови в 11 томах
  6. волок — Волок, -ка м. 1) Бредень. В ставу було чималенько лящів; ніхто їх не ловив, — ні волоком, ні в'ятірами. Гліб. Чорний волок випив води ставок. Ном. стр. 299, № 316. 2) Веревка, съ помощью которой тянуть волами копны сѣна, бревна и пр. 3) Нерасколонный чурбанъ, бревно. Вх. Зн. 8. ум. волочок. Словник української мови Грінченка