волосатий

ВОЛОСА́ТИЙ, а, е.

1. Покритий волоссям.

Морок у глибині віків. Дикі волосаті люди крадькома пробираються первісним лісом (С. Добровольський);

На вершинах Паміру альпіністи розшукували волосату снігову людину (М. Руденко);

Волосатий був Книш страшенно. Руки, ноги, плечі, груди, спина – все-все було вкрите густим рудим волоссям, грубим, як дріт (В. Нестайко);

* Образно. Сірий капелюх з заломленими крисами надавав .. усій його поставі [спостерігача] строгості, під якою, наче чуб під капелюхом, прилягла волосата самовпевненість (Б. Харчук).

2. Який має довге волосся.

Вчився я в школі .. Вчили попівна-вчителька та волосатий піп (О. Донченко);

* У порівн. Над вузьким комірцем кожуха волосатим колесом пливла голова Ларіона Денисенка (М. Стельмах);

// у знач. ім. волоса́тий, того, ч. Той, хто вирізняється довгим волоссям.

З'являється раптом у Грібтауні в моєму барі “Метелик” Славко Живокіст разом з оцим чорним, важким, волосатим. Славко називає його сеньйор Вертес (М. Білкун).

3. Який густо заріс волоссям.

Князівна Еліза рвучко .. простягає старому руку й міцно стискує волосаті, покоцюрблені старістю пальці – долоню обхопити несила їй (В. Винниченко);

Бугров .. наставив проти вогню широкі волосаті груди, що розривалися з кашлю (І. Микитенко);

Радченко розхристав до волосатих грудей сорочку, з його поголеної голови текли цюрки поту (Б. Антоненко-Давидович).

4. рідко. Прикрашений волосом (у 3 знач.).

Позад кошового дужий запорожець держав волосатий бунчук (А. Кащенко).