волос

ВО́ЛОС, ч.

1. род. а. Те саме, що волоси́на.

Його клали в окремій маленькій кімнатці, де жила колись бонна, і, йдучи вранці на каву, він здіймав з одежі сивий жіночий волос (М. Коцюбинський);

Ніж мусить бути гострий. Тож сидів і гострив його об камінь. Пробував на волос і далі гострив (І. Багряний);

За ісламом, потрапити до раю можна лише минувши Сірат-міст, перекинутий над пеклом; він тонший за жіночий волос, гостріший за жало леза, шаблю і гарячіший від вогню (з навч. літ.);

* У порівн. Рученята та ноженята, наче волос, тоненькі (Панас Мирний).

2. род. у, збірн. Те саме, що воло́сся.

Дуже був [Михайло] білявий волосом, а засмалений вітром, опалений сонцем – то брови й ус наче вапном пойнялися (Марко Вовчок);

[Лев:] На личку білий, на вроду милий, Золотий волос по вітру має (Леся Українка);

За плечима бігає мороз І втома чеше волос посивілий (М. Рильський);

Час посріблив її волос, але душу мала молоду, бадьору (У. Самчук).

3. род. у, збірн. Шерсть тварин, а також волосини з гриви та хвоста коней, що використовуються для різних виробів і технічних потреб.

На голові шапка боброва, аж волос вилискується (І. Нечуй-Левицький);

Данило випрохав волосу у жокеїв на іподромі, і Тося сплела йому таку волосінь на щупака, що й в батька її, Максима, не було (Ю. Смолич);

Волосяний покрив ластоногих редукований, особливо це помітно у моржів. У нижній його частині корінь розширюється і закінчується цибулиною волосу (з навч. літ.).

4. род. у, збірн. Волокна деяких тропічних і субтропічних рослин.

Волос кокосу.

5. род. у. Опух з наривом під нігтем пальця.

Кому чи трясцю одігнати, Од заушниць чи пошептати, Або і волос ізігнать, Шепчу (І. Котляревський);

Водяний черв'як спричиняє волос під нігтем пальця або під шкірою на руках і ногах (з газ.).

6. род. а. Водяний черв'як.

– Тільки до Іллі Пророка дозволялося купатися дітям у річці. Бо, казали, після Іллі у воді з'являється волос – такий малесенький-малесенький, тонкий, як волосинка, водяний черв'як (з газ.).

◇ [Аж] воло́сся (во́лос, чуб) підніма́ється (підійма́ється, встає́, стає́, лі́зе і т. ін.) / підні́меться (вста́не, ста́не, полі́зе і т. ін.) [вго́ру (догори́, ди́бом, ду́бом, сторч і т. ін.)] див. воло́сся;

(1) Во́лос в'я́не / зав'я́в у кого і без дод. – кому-небудь стає моторошно, страшно від чогось.

А в мене волос в'яне, се слухаючи (Ганна Барвінок);

Він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав'яв (Номис);

(2) Во́лос у во́лос – абсолютно схожий, зовсім однаковий.

І вродилися ті дев'ять синів, як дев'ять соколів, один у одного: голос у голос, волос у волос (Марко Вовчок);

(3) До си́вого (бі́лого) во́лосу (во́лоса, воло́сся, до сивини́), перев. зі сл. доживати, дожити – до старості.

Дожив [Андрій] до сивого волоса, а добра не зазнав, ой, ні... (М. Коцюбинський);

– Обіцяєш прийти з грішми, обіцяю і я виглядати тебе аж до сивого волосся, – вона навіть взяла його за руку... бо я теж люблю тебе, – додала тихо (М. Лазорський);

Згодом.. гра [курчат] була полишена самим курочкам, що не зрадили їй аж до сивого волосу (О. Ольжич);

Свавольні діти... З них до сивини один дожив (М. Рильський);

Інший до сивого волосу дожива, а косарем не годен стати (М. Стельмах).