волопас

ВОЛОПА́С, а, ч.

1. Той, хто пасе воли; пастух.

І тільки волопас там [у руїнах] сходить на чолі Важкої череди в години водопою (М. Зеров);

Вона [змія рабства] віками, хижа й ласа, І хлібороба й волопаса Стискала закрутом слизьким (М. Рильський);

Хутірські жмикрути оглядають їх, мов лошаків на ярмарку, вдивляючись в їхні грішні душі, прикидають, чи добрий буде із Грицька погонич, а з Степана плугатар, а з Івана волопас (О. Гончар).

2. астр. (з великої літери). Сузір'я північної півкулі неба.

Найвідоміша з гігантських порожнин у напрямку сузір'я Волопаса має розміри близько 100 мегапарсеків (з наук. літ.);

І впав на землю сон .. Піднявсь Стожар і Віз. Вернувся Волопас, І в сяйвах тихого небесного простору Упав на землю знов нудьги пекельний глас (із журн.).

3. (з великої літери). У грецькій міфології – Алкіоней, син Геї та Урану, який двічі викрадав священне стадо биків Геліоса, тому й отримав таке ім'я.

Волопас із яскравою зіркою Арктуром (“сторожем Ведмедиці”) – це син німфи Каллісто (з наук.-попул. літ.);

За однією з версій, Волопас – пастух Ікарі, якому Діоніс першому відкрив секрет виготовлення вина (з наук.-попул. літ.).