1. Словник української мови в 11 томах

волос

ВО́ЛОС, ч.

1. род. а. Те саме, що волоси́на.

Його клали в окремій маленькій кімнатці, де жила колись бонна, і, йдучи вранці на каву, він здіймав з одежі сивий жіночий волос (Коцюб., I, 1955, 405);

*У порівн. Рученята та ноженята, наче волос, тоненькі (Мирний, IV, 1955, 301).

◊ Во́лос у во́лос — дуже подібний.

І вродилися ті дев’ять синів, як дев’ять соколів, один у одного: голос у голос, волос у волос (Вовчок, І, 1955, 287);

Ні (ані́) на во́лос — те саме, що Ні (ані́) на волоси́ну ( див. волоси́на).

2. род. у, збірн. Те саме, що воло́сся.

Дуже був [Михайло] білявий волосом, а засмалений вітром, опалений сонцем — то брови й ус наче вапном пойнялися (Вовчок, І, 1955, 217);

[Лев:] На личку білий, на вроду милий, Золотий волос по вітру мав (Л. Укр., III, 1952, 211);

За плечима бігає мороз І втома чеше волос посивілий (Рильський, II, 1960, 97).

◊ Во́лос в’я́не (зав’я́в, зів’я́не і т. ін.) — стає (стало, стане) страшно, моторошно.

А в мене волос в’яне, се слухаючи (Барв., Опов.., 1902, 441);

Він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав’яв (Номис, 1864, № 12438);

Во́лос стає́ (став, ста́не) ди́бом (ду́бом) — те саме, що Воло́сся стає́ (ста́ло, ста́не) ди́бом (ду́бом) ( див. воло́сся).

А ось Іван Рило має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Март., Тв., 1954, 50);

Дожи́ти до си́вого во́лосу — дожити до старості; постаріти.

— Інший і до сивого волосу дожива, а косарем не годен стати (Стельмах, II, 1962, 30);

Світи́ти во́лосом — те саме, що Воло́ссям світи́ти ( див. воло́сся).

Краще б вона сивим волосом світила, ніж мала втопити свою долю, віддаючись за Гната! (Коцюб., І, 1955, 28).

3. род. у, збірн. Шерсть тварин, а також волосини з гриви та хвоста коней; використовується для різних виробів і технічних потреб.

На голові шапка боброва, аж волос вилискується (Н.-Лев., І, 1956, 57);

Данило випрохав волосу у жокеїв на іподромі, і Тося сплела йому таку волосінь на щупака, що й в батька її, Максима, не було (Смолич, Мир.., 1958, 34).

4. род. у, збірн. Волокна деяких тропічних і субтропічних рослин.

Кукуру́дзяний во́лос — волокна-стовпчики з приймочками в кукурудзи.

Стовпчики [кукурудзи] з приймочками.. називають у народі "кукурудзяним волосом" (Лікар. рослини.., 1958, 175).

5. род. у. Опух з наривом під нігтем пальця.

Кому чи трясцю одігнати, Од заушниць чи пошептати, Або і волос ізігнать, Шепчу (Котл., І, 1952, 119).

6. род. а. (Gordius aquaticus). Тонкий, як волосинка, водяний черв’як.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волос — во́лос 1 іменник чоловічого роду волосина во́лос 2 іменник чоловічого роду волосся; хвороба Орфографічний словник української мови
  2. волос — Во́лос. У сполуч. не попускати (попустити) ані на волос — не робити ані найменших поступок, не відступатися анітрохи. З тої точки програмової не можна ані на волос попустити, бо вона є істотою самої програми (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. волос — (один) волосина, волосинка, волосінь; ЗБ. ВОЛОССЯ, волосіння; ОБР. (вузісінький канальчик) капіляр; (під нігтем) загнітиця; волосок, волосочок. Словник синонімів Караванського
  4. волос — [волос] -са, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
  5. волос — (кінський) волосінь Словник чужослів Павло Штепа
  6. Волос — А, ч. У давньоруській міфології бог скотарства, що поєднував людей та тварин. За східнослов'янською міфологією, Волос опікується волхвами, творцями, пастухами і торговцями, наділяє людину талантом та фізичною силою. Словник поетичної мови Василя Стуса
  7. волос — ч. 1》 род. -а. Те саме, що волосина. 2》 род. -у, збірн. Те саме, що волосся. 3》 род. -у, збірн. Шерсть тварин, а також волосини з гриви та хвоста коней; використовується для різних виробів і технічних потреб. 4》 род. -у, збірн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. волос — ВО́ЛОС, ч. 1. род. а. Те саме, що волоси́на. Його клали в окремій маленькій кімнатці, де жила колись бонна, і, йдучи вранці на каву, він здіймав з одежі сивий жіночий волос (М. Коцюбинський); Ніж мусить бути гострий. Тож сидів і гострив його об камінь. Словник української мови у 20 томах
  9. волос — во́лос 1. волосина ♦ а́ні на волос не ліпший нічим не кращий; такий, як інші (ст): Один, як і другий, росте для шибениці! То тиха вода, що береги лупає, мовчок, але ані на волос не ліпший від тамтого. Де один, там і другий (Франко) 2. тюр. пилка (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. волос — Волос дубом став. Налякався дуже, стривожився. Волос за волосом, та й голова лиса. Так жартують з лисих людей. Волос сивіє, а голова дуріє. Коли старий жениться з дуже молодою дівчиною. Волос уже сивий, а розум іще зелений. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. волос — во́лос в’я́не (зав’я́в) у кого і без додатка. Кому-небудь стає страшно, моторошно від чогось. А в мене волос в’яне, се слухаючи (Ганна Барвінок); Він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав’яв (М. Номис). Фразеологічний словник української мови
  12. волос — ВОЛОСИ́НА, ВО́ЛОС, ВОЛОСІ́НЬ (звич. довга і цупка). В розкішних русявих косах вже блищали сиві волосини (І. Нечуй-Левицький); Почав (Назар) сивим волосом, як сніжком, присипатись (Марко Вовчок); Данило випрохав кінського волосу у жокеїв (Ю. Словник синонімів української мови
  13. волос — Во́лос, -са (одного) і -cу (волосся), -сові; мн. воло́сся, -сся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. волос — Волос, -са м. 1) Волосъ. Без Божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 27. Всі вісім будуть однакові: волос у волос, голос у голос. Рудч. Ск. II. 90. Словник української мови Грінченка