1. Словник синонімів української мови

волос

ВОЛОСИ́НА, ВО́ЛОС, ВОЛОСІ́НЬ (звич. довга і цупка). В розкішних русявих косах вже блищали сиві волосини (І. Нечуй-Левицький); Почав (Назар) сивим волосом, як сніжком, присипатись (Марко Вовчок); Данило випрохав кінського волосу у жокеїв (Ю. Смолич); Над засохлим мулом.. ще й кінську волосінь, як антену, наплутано, — тією волосінню ластівка малят своїх прив'язує, щоб не повипадали з гнізда (О. Гончар).

ВОЛОСО́К, ВО́ЛОС, ПРУЖИ́НКА (в годиннику); ДРО́ТИК (в електролампі). Розжарений волосок лампи дає дуже яскраве, сліпуче світло (з підручника).

ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. у жінок); КУ́ЧЕРІ (кучеряве або завите волосся); ГРИ́ВА (про густе довге); КУ́ЧМА, КОПИ́ЦЯ, ША́ПКА, ШАПЧИ́НА (перев. із сл. волосся — густе, кучеряве або скуйовджене і тому високе на голові) розм., ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ (старовинна чоловіча зачіска) заст. Розчісувала (Юля) перед малесеньким дзеркальцем своє пишне каштанове волосся (Григорій Тютюнник); У воєнкома.. на високий лоб падає підкучерявлений чуб (М. Стельмах); Всі заздро позирали на прекрасну чуприну ясного золота на Юриній голові (Ю. Смолич); Іван звичним рухом відкидає з чола назад непокірну хвилясту шевелюру (П. Колесник); Сходилися вони до голяра Тимка щонеділі, аби голитися і підстригати чупер (В. Стефаник); Уже вона і розчесалася; вже і коси у дрібушки поплела (Г. Квітка-Основ'яненко); Марина розпустила Христі косу. Густе волосся як хвиля падало аж додолу (Панас Мирний); Був (Семко) високий,.. кругловидий, русявий; голова в кучерях (П. Куліш); Високе дівча.. мчало містечковими закамарками, трясло чорною кучмою волосся на голові (К. Гордієнко); На голові у хлопця здіймалась копиця скуйовдженого волосся (М. Трублаїні); Смугляве обличчя, облямоване чорною шапчиною пухнатого волосся, було повне жіночої приваби (О. Досвітній); Запорожці звали ще чуприну оселедцем, бо як вона довга, то теліпається, неначе оселедець (О. Стороженко). — Пор. па́тли.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волос — во́лос 1 іменник чоловічого роду волосина во́лос 2 іменник чоловічого роду волосся; хвороба Орфографічний словник української мови
  2. волос — Во́лос. У сполуч. не попускати (попустити) ані на волос — не робити ані найменших поступок, не відступатися анітрохи. З тої точки програмової не можна ані на волос попустити, бо вона є істотою самої програми (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. волос — (один) волосина, волосинка, волосінь; ЗБ. ВОЛОССЯ, волосіння; ОБР. (вузісінький канальчик) капіляр; (під нігтем) загнітиця; волосок, волосочок. Словник синонімів Караванського
  4. волос — [волос] -са, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
  5. волос — (кінський) волосінь Словник чужослів Павло Штепа
  6. Волос — А, ч. У давньоруській міфології бог скотарства, що поєднував людей та тварин. За східнослов'янською міфологією, Волос опікується волхвами, творцями, пастухами і торговцями, наділяє людину талантом та фізичною силою. Словник поетичної мови Василя Стуса
  7. волос — ч. 1》 род. -а. Те саме, що волосина. 2》 род. -у, збірн. Те саме, що волосся. 3》 род. -у, збірн. Шерсть тварин, а також волосини з гриви та хвоста коней; використовується для різних виробів і технічних потреб. 4》 род. -у, збірн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. волос — ВО́ЛОС, ч. 1. род. а. Те саме, що волоси́на. Його клали в окремій маленькій кімнатці, де жила колись бонна, і, йдучи вранці на каву, він здіймав з одежі сивий жіночий волос (М. Коцюбинський); Ніж мусить бути гострий. Тож сидів і гострив його об камінь. Словник української мови у 20 томах
  9. волос — во́лос 1. волосина ♦ а́ні на волос не ліпший нічим не кращий; такий, як інші (ст): Один, як і другий, росте для шибениці! То тиха вода, що береги лупає, мовчок, але ані на волос не ліпший від тамтого. Де один, там і другий (Франко) 2. тюр. пилка (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. волос — Волос дубом став. Налякався дуже, стривожився. Волос за волосом, та й голова лиса. Так жартують з лисих людей. Волос сивіє, а голова дуріє. Коли старий жениться з дуже молодою дівчиною. Волос уже сивий, а розум іще зелений. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. волос — во́лос в’я́не (зав’я́в) у кого і без додатка. Кому-небудь стає страшно, моторошно від чогось. А в мене волос в’яне, се слухаючи (Ганна Барвінок); Він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав’яв (М. Номис). Фразеологічний словник української мови
  12. волос — Во́лос, -са (одного) і -cу (волосся), -сові; мн. воло́сся, -сся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. волос — ВО́ЛОС, ч. 1. род. а. Те саме, що волоси́на. Його клали в окремій маленькій кімнатці, де жила колись бонна, і, йдучи вранці на каву, він здіймав з одежі сивий жіночий волос (Коцюб., I, 1955, 405); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  14. волос — Волос, -са м. 1) Волосъ. Без Божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 27. Всі вісім будуть однакові: волос у волос, голос у голос. Рудч. Ск. II. 90. Словник української мови Грінченка