вольовитий
ВОЛЬОВИ́ТИЙ, а, е.
Те саме, що вольови́й 2.
Хода вольовита, в широко відкритих очах відстороненість, незмигна спрямованість кудись уперед, до інших світів, до якихось, може, райських видінь (О. Гончар);
Голос його був такий глухий і такий вольовитий, що жінка радісно засміялася (Г. Колісник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me