вольовий

ВОЛЬОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до во́ля 1.

Вольовим зусиллям він спиняв нервовий дрож (П. Колесник);

У вольових діях виявляється єдність розуму і волі людини (з наук. літ.).

2. Який має тверду волю, характер; наполегливий.

Вона була дівчина наполеглива, вольова (В. Кучер);

Це була жінка тверда, вольова, хотіла бути такою й тому була (Ю. Мушкетик);

Як жила вона [Анна Ярославна] тут, на чужині? Що зробило її сильною і вольовою (М. Слабошпицький);

Політична культура передбачає не лише нові ідеї, що враховують суспільно-політичні реалії, а й сильних вольових людей, здатних втілити ці ідеї в життя (з наук. літ.);

// Який виражає тверду волю, вдачу.

У цього ставного вченого було вольове обличчя (Я. Гримайло);

По кам'яних східцях .. спускався Дев'ятий. Кремезний, широкоплечий, з вольовим маслакуватим обличчям (О. Гончар);

Радісний, вольовий і діяльний характер врешті-решт проведе крізь будь-які перешкоди і вироки долі (з наук.-попул. літ.).

3. Який вимагає волі (у виконанні, здійсненні і т. ін.).

Нам відомо, що певне мужнє зусилля народів, захоплення якоюсь сильною ідеєю, певне вольове зусилля родило великі події (М. Івченко);

Велетенською навалою почуття покрили всі його [Якова] вольові зусилля, як морська хвиля покриває випадковий пливучий предмет (У. Самчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вольовий — [вол'овий] м. (на) -вому/-л'оув'ім, мн. -л'оув'і Орфоепічний словник української мови
  2. вольовий — -а, -е. 1》 Прикм. до воля 1). 2》 Який має тверду волю, характер; наполегливий. 3》 Заснований на особистій волі, без урахування об'єктивних умов і закономірностей; волюнтаристичний. Вольове керівництво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вольовий — Вольови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вольовий — вольови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  5. вольовий — ВОЛЬОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до во́ля 1. Вольовим зусиллям він спиняв нервовий дрож (Кол., Терен.., 1959, 38); У вольових діях виявляється єдність розуму і волі людини (Рад. психол. наука.., 1958, 320). 2. Який має тверду волю, характер; наполегливий. Словник української мови в 11 томах
  6. вольовий — НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (який невідступно добивається своєї мети, стійкий у її здійсненні), НАСТІ́ЙЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ розм., НАСТИ́РНИЙ розм., ЗАВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ підсил., НАПО́РИСТИЙ підсил. рідше, НЕВІДСТУ́ПНИЙ підсил. Словник синонімів української мови