вольовий

ВОЛЬОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до во́ля 1.

Вольовим зусиллям він спиняв нервовий дрож (П. Колесник);

У вольових діях виявляється єдність розуму і волі людини (з наук. літ.).

2. Який має тверду волю, характер; наполегливий.

Вона була дівчина наполеглива, вольова (В. Кучер);

Це була жінка тверда, вольова, хотіла бути такою й тому була (Ю. Мушкетик);

Як жила вона [Анна Ярославна] тут, на чужині? Що зробило її сильною і вольовою (М. Слабошпицький);

Політична культура передбачає не лише нові ідеї, що враховують суспільно-політичні реалії, а й сильних вольових людей, здатних втілити ці ідеї в життя (з наук. літ.);

// Який виражає тверду волю, вдачу.

У цього ставного вченого було вольове обличчя (Я. Гримайло);

По кам'яних східцях .. спускався Дев'ятий. Кремезний, широкоплечий, з вольовим маслакуватим обличчям (О. Гончар);

Радісний, вольовий і діяльний характер врешті-решт проведе крізь будь-які перешкоди і вироки долі (з наук.-попул. літ.).

3. Який вимагає волі (у виконанні, здійсненні і т. ін.).

Нам відомо, що певне мужнє зусилля народів, захоплення якоюсь сильною ідеєю, певне вольове зусилля родило великі події (М. Івченко);

Велетенською навалою почуття покрили всі його [Якова] вольові зусилля, як морська хвиля покриває випадковий пливучий предмет (У. Самчук).