вольовий

вольови́й

-а, -е.

1》 Прикм. до воля 1).

2》 Який має тверду волю, характер; наполегливий.

3》 Заснований на особистій волі, без урахування об'єктивних умов і закономірностей; волюнтаристичний. Вольове керівництво.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вольовий — вольови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вольовий — [вол'овий] м. (на) -вому/-л'оув'ім, мн. -л'оув'і Орфоепічний словник української мови
  3. вольовий — ВОЛЬОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до во́ля 1. Вольовим зусиллям він спиняв нервовий дрож (П. Колесник); У вольових діях виявляється єдність розуму і волі людини (з наук. літ.). 2. Який має тверду волю, характер; наполегливий. Словник української мови у 20 томах
  4. вольовий — НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (який невідступно добивається своєї мети, стійкий у її здійсненні), НАСТІ́ЙЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ розм., НАСТИ́РНИЙ розм., ЗАВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ підсил., НАПО́РИСТИЙ підсил. рідше, НЕВІДСТУ́ПНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  5. вольовий — Вольови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вольовий — ВОЛЬОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до во́ля 1. Вольовим зусиллям він спиняв нервовий дрож (Кол., Терен.., 1959, 38); У вольових діях виявляється єдність розуму і волі людини (Рад. психол. наука.., 1958, 320). 2. Який має тверду волю, характер; наполегливий. Словник української мови в 11 томах