воля
во́ля
-і, ж.
1》 тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки.
|| Прагнення досягти своєї мети; рішучість.
2》 Бажання, хотіння.
|| Вимога, наказ.
Воля ваша (твоя) — як хочете (хочеш), як бажаєте (бажаєш).
З доброї волі — без примусу, добровільно.
Остання воля чия — бажання, розпорядження, висловлене перед смертю; заповіт.
Із своєї (власної) волі — а) як хто хоче (хотів), за своїм уподобанням; б) за власним бажанням, без примусу.
3》 Право розпоряджатися на свій розсуд; влада.
|| Дозвіл, згода, рішення.
Віддаватися на волю кому, чому — давати можливість кому-, чому-небудь володіти, розпоряджатися собою.
Вольному воля — як собі хочеш (хочете).
Мати волю над ким — вільно ким-небудь розпоряджатися; впливати на когось.
4》 Відсутність обмежень; привілля.
|| Особисте життя вдома (на противагу військовій службі, перебуванню в навчальному закладі закритого типу тощо).
Давати волю кому, чому — не обмежувати когось у діях, у виявленні почуттів, не стримувати своїх почуттів.
На волі — а) не в приміщенні; б) будучи неув'язненим, вільним; прот. у неволі.
5》 Свобода, незалежність; прот. неволя, рабство.
|| Перебування не під арештом, не в клітці, не на ланцюгу і т. ін.
6》 іст. Звільнення селян від кріпацтва.
Значення в інших словниках
- воля — (відсутність обмежень у чому-небудь) свобода, (повна незалежність) привілля, дозвілля, (політична) незалежність, самостійність. Словник синонімів Полюги
- воля — Самодетермінація активності людини, що базується на усвідомленні значення результату, який планується; реалізується у формі простих та складних вольових дій. Схема простої дії: ціль – дія – оцінка результату. Словник із соціальної роботи
- воля — Во́ля. Бажання, намір. ● Мати найліпшу волю - мати якнайкращі наміри, бажання. На Ваш перший лист я Вам, щоправда, не відписала, хоть мала найліпшу волю, але коли відтак прийшов Ваш рекомендований лист, то я таки зараз, того самого дня відписала Вам (Коб. Українська літературна мова на Буковині
- воля — (влада над собою) самовладання, самовлада; (до перемоги) наполегливість, рішучість; (прв. уфр.) бажання, жадання, хотіння, сил. вимога, наказ; (із сл. моя) влада; (народів) свобода, незалежність, самостійність, вільність; (рабам) визволення, звільнення, розкріпачення; (птаству) благодать, лахва. Словник синонімів Караванського
- воля — [вол'а] -л'і, ор. -леийу Орфоепічний словник української мови
- Воля — нов.; від загального іменника воля. Воленька, Волечка. Воля була красива, хоч і кирпатенька трохи (Ю. Яновський); Його Волечка надто детально прощалася з політехніком (Ю. Яновський). Власні імена людей. Словник-довідник
- воля — ВО́ЛЯ, і, ж. 1. тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. Розрізнюємо кілька головних об'явів душевного [духовного] життя: .. Словник української мови у 20 томах
- Воля — Во́ля 1 іменник жіночого роду, істота ім'я Во́ля 2 іменник жіночого роду місцевість Орфографічний словник української мови
- воля — Аби на волю — знайдемо долю. Вільна людина є творцем своєї долі. Без волі плачу доволі. У неволі людина тужить і сумує. Дай язикові волю — заведе в неволю. Якщо не будеш думати, що говориш, то матимеш великі неприємності. На чужому полі не матимеш волі. Приповідки або українсько-народня філософія
- воля — (англ. will) здатність людини свідомо керувати своєю психікою і вчинками. Виявляється в подоланні перешкод, що виникають на шляху досягнення свідомо поставленої мети. Для самоменеджменту воля є одним з головних елементів системи управління собою і своїми діями. Економічний словник
- воля — во́лити / вво́лити во́лю чию, заст. Виконувати чиєсь бажання, слухати когось. Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім волила його волю (І. Франко); (Мавка:) Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
- воля — БАЖА́ННЯ чого, з інфін, і без додатка (внутрішня потреба чого-небудь, зацікавленість у здійсненні чого-небудь, володінні чим-небудь), ХОТІ́ННЯ рідше, ХІТЬ перев. до чого або з інфін., розм., ВО́ЛЯ у знач. предик.; НА́СТРІЙ з інфін., перев. Словник синонімів української мови
- воля — Во́ля, -лі, -лею, во́ле! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- воля — ВО́ЛЯ, і, ж. 1. тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. Розрізнюємо кілька головних об’явів душевного [духовного] життя: .. Словник української мови в 11 томах
- воля — Воля, -лі ж. 1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Ном. № 767. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Ном. № 3821. чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. Рудч. Ск. І. 93. волею зробити. Словник української мови Грінченка