1. Словник української мови Грінченка

воля

Воля, -лі

ж.

1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Ном. № 767. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Ном. № 3821. чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. Рудч. Ск. І. 93. волею зробити. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося. О. 1861. XI. 15.

2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Ном. № 1054. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. Мет. 57. В своїй ха ті своя правда і сила, і воля. Шевч. 211.

3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ном. в свою волю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. Мет. про мою волю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. Н. Вол. у. чинити чию волю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. Шевч. 15. чинити свою волю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. Шевч. 69. уволити, учинити волю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Мет. 87. ум. воленька.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воля — (відсутність обмежень у чому-небудь) свобода, (повна незалежність) привілля, дозвілля, (політична) незалежність, самостійність. Словник синонімів Полюги
  2. воля — Самодетермінація активності людини, що базується на усвідомленні значення результату, який планується; реалізується у формі простих та складних вольових дій. Схема простої дії: ціль – дія – оцінка результату. Словник із соціальної роботи
  3. воля — Во́ля. Бажання, намір. ● Мати найліпшу волю - мати якнайкращі наміри, бажання. На Ваш перший лист я Вам, щоправда, не відписала, хоть мала найліпшу волю, але коли відтак прийшов Ваш рекомендований лист, то я таки зараз, того самого дня відписала Вам (Коб. Українська літературна мова на Буковині
  4. воля — (влада над собою) самовладання, самовлада; (до перемоги) наполегливість, рішучість; (прв. уфр.) бажання, жадання, хотіння, сил. вимога, наказ; (із сл. моя) влада; (народів) свобода, незалежність, самостійність, вільність; (рабам) визволення, звільнення, розкріпачення; (птаству) благодать, лахва. Словник синонімів Караванського
  5. воля — [вол'а] -л'і, ор. -леийу Орфоепічний словник української мови
  6. Воля — нов.; від загального іменника воля. Воленька, Волечка. Воля була красива, хоч і кирпатенька трохи (Ю. Яновський); Його Волечка надто детально прощалася з політехніком (Ю. Яновський). Власні імена людей. Словник-довідник
  7. воля — -і, ж. 1》 тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. || Прагнення досягти своєї мети; рішучість. 2》 Бажання, хотіння. || Вимога, наказ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. воля — ВО́ЛЯ, і, ж. 1. тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. Розрізнюємо кілька головних об'явів душевного [духовного] життя: .. Словник української мови у 20 томах
  9. Воля — Во́ля 1 іменник жіночого роду, істота ім'я Во́ля 2 іменник жіночого роду місцевість Орфографічний словник української мови
  10. воля — Аби на волю — знайдемо долю. Вільна людина є творцем своєї долі. Без волі плачу доволі. У неволі людина тужить і сумує. Дай язикові волю — заведе в неволю. Якщо не будеш думати, що говориш, то матимеш великі неприємності. На чужому полі не матимеш волі. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. воля — (англ. will) здатність людини свідомо керувати своєю психікою і вчинками. Виявляється в подоланні перешкод, що виникають на шляху досягнення свідомо поставленої мети. Для самоменеджменту воля є одним з головних елементів системи управління собою і своїми діями. Економічний словник
  12. воля — во́лити / вво́лити во́лю чию, заст. Виконувати чиєсь бажання, слухати когось. Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім волила його волю (І. Франко); (Мавка:) Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
  13. воля — БАЖА́ННЯ чого, з інфін, і без додатка (внутрішня потреба чого-небудь, зацікавленість у здійсненні чого-небудь, володінні чим-небудь), ХОТІ́ННЯ рідше, ХІТЬ перев. до чого або з інфін., розм., ВО́ЛЯ у знач. предик.; НА́СТРІЙ з інфін., перев. Словник синонімів української мови
  14. воля — Во́ля, -лі, -лею, во́ле! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. воля — ВО́ЛЯ, і, ж. 1. тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. Розрізнюємо кілька головних об’явів душевного [духовного] життя: .. Словник української мови в 11 томах