воля

ВО́ЛЯ, і, ж.

1. тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки.

Розрізнюємо кілька головних об'явів душевного [духовного] життя: .. волю, тобто можливість звернення наших фізичних чи духовних сил в якімсь однім напрямі (І. Франко);

Часом він просто голодував.., жив фунтом житнього хліба цілий день, причому мав досить волі, щоб до другого фунта, залишеного на завтра, не доторкнутись (В. Підмогильний);

Чари покори .. цілковито позбавляють людину волі, примушують її виконувати всі накази (О. Авраменко);

Волю слід розуміти як засіб реалізації, втілення людиною власної сутності в її життєдіяльності (з навч. літ.);

// Прагнення досягти своєї мети; рішучість.

У Горобенка напружуються нерви, як чутлива тятивка луку, і росте воля перебороти натовп, подолати його. Попри все – подолати! (Б. Антоненко-Давидович);

Наполегливість, воля – усе на путі переможе – І гірські перевали, і хащі, й глибокі моря (С. Крижанівський).

2. Бажання, хотіння.

Якби її воля, привчилася б і письма (Г. Квітка-Основ'яненко);

От, доню, сватає тебе Грицько Пісченко. Чи маєш свобідну волю йти за нього? (М. Грушевський);

– Хай іде своїм власним шляхом! Це – його воля, його право (О. Донченко);

// Вимога, наказ.

Накажи йому Ларивон голими руками вигребти жар із горна, – Іванко, не задумуючись, кинеться виконувати волю старшого брата... (М. Руденко);

* Образно. Потреба правди в нашій душі переважала будь-які застереження розуму й тривіальної етичності. Тут діяла якась воля необхідності, потужніша від індивідуальної волі людини (О. Бердник).

3. Право розпоряджатися чимсь на свій розсуд; влада.

Еней кричить: – Моя тут воля (І. Котляревський);

З них один промовив: – Браття! Часу маєте доволі, Щоб Бертольда покарати. Він же й так у вашій волі (Леся Українка);

Людина лишається серед живих своєю лагідністю і добротою, любов'ю і ненавистю. Щоправда, декотрі прагнуть вкарбуватися пам'ятником, злою, нав'язаною іншим, волею, але те – тлінніше за перше (Ю. Мушкетик);

// Дозвіл, згода, рішення.

– А їдучи, прийшлось би брати і жінку, і діточок; а сього без начальства та без їх волі не можна (Г. Квітка-Основ'яненко);

Йон хутко довідався про батькову волю (М. Коцюбинський).

4. Відсутність обмежень; привілля.

І пташкам воля, в чистім полі І пташкам весело літать (Т. Шевченко);

Хай погуляє дитина. Тільки їй волі, поки в мами та в тата (М. Коцюбинський);

Вільна птахо, в тебе ж пара крил, Чом ти з пекла не втекла на волю? (П. Воронько);

Ловив [батько] скакунчиків у траві, щоб погріти в долоні і пустити на волю (Віра Вовк);

* Образно. Про що думає мати? .. Чи пригадує себе дівчинкою, котра вперше вийшла в поля і мало не захлинулась .. од відчуття полинової волі, од зачудування волошкою, котра зазирнула в очі вічним поглядом? (Є. Гуцало);

// Особисте життя вдома (на противагу військовій службі, перебуванню в навчальному закладі закритого типу і т. ін.).

– Завтра ж йому лоб забриють, так поспішає сьогодні нагулятись, щоб було чим волю спом'янути (Г. Квітка-Основ'яненко).

5. Свобода, незалежність; протилежне неволя, рабство.

Не вмирає душа наша, Не вмирає воля (Т. Шевченко);

Вічний революцьонер [революціонер] Дух, що тіло рве до бою. Рве за поступ, щастя й волю (І. Франко);

[Неофіт-раб:] А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас! (Леся Українка);

* Образно. О хмарко грайлива Яка ти щаслива Що, маючи волю, У далеч пливеш (І. Гнатюк);

// Перебування не під арештом, не в клітці, не на ланцюгу і т. ін.

Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать (Т. Шевченко);

Рибка, почувши волю, стрепенулася, завмерла .. і зникла в глибині (М. Стельмах);

Оксана нарешті стала на нижню сходинку, що вела нагору до омріяного в уяві бранки виходу на волю (А. Кокотюха).

6. іст. Звільнення рабів, кріпаків із їхнього невільницького стану.

Ще тільки об'явили волю, піщани зашуміли, як окріп у горшку (Панас Мирний);

Коли Аріона привели в тиранів палац, Періандр пообіцяв хлопцеві викупити його на волю, якщо той віддано служитиме йому (І. Білик);

– Художник Карл Брюллов намалював портрет Жуковського для імператорської родини, і за ті гроші мені [Т. Шевченку] купили волю (Василь Шевчук).

Випуска́ти (пуска́ти) / ви́пустити (пусти́ти) на во́лю див. випуска́ти;

Відпуска́ти / відпусти́ти на во́лю див. відпуска́ти;

Зуси́ллям во́лі див. зуси́лля;

Люди́на до́брої во́лі див. люди́на;

(1) Оста́ння во́ля чия – бажання, розпорядження, висловлене перед смертю.

Бійці виконували останню волю свого героя (Я. Качура);

Князь помер без причастя, без сповіді, найгірше ж – не повідомивши про свою останню волю, не визначивши спадкоємця своєї влади (П. Загребельний);

(2) Політи́чна во́ля – здатність політика, соціальної групи, партії і т. ін. виявляти наполегливість у виборі мотивів для досягнення поставленої мети.

Політична воля є не одноразовою реакцією на виклик часу, а постійним імпульсом, стимулятором до дії (з навч. літ.);

Основне питання полягає в тому – чи вистачить політичної волі, щоби національний виробник почувався на національному ринку господарем (з наук.-попул. літ.);

Свобо́да во́лі див. свобо́да.

○ (3) З до́брої (рідше по до́брій) во́лі, у знач. присл. – добровільно.

Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі (Номис);

Ніхто з доброї волі землі не дасть (М. Коцюбинський);

(4) Ми́мо (поми́мо) моє́ї (своє́ї, його́ і т. ін.) во́лі, у знач. присл. – несамохіть.

Взагалі не ідеалізуйте мене, я навсправжки кажу, що я сього боюся, я вже раз падала з п'єдесталу, зробленого помимо волі моєї (Леся Українка);

В такі хвилі Маруся якось помимо своєї волі поглядала на Юрчика (Г. Хоткевич);

Мимо своєї волі я стежив за кожним його рухом. Я навіть не помічав цього (Ю. Яновський);

(5) На во́лі, у знач. присл.:

а) не в приміщенні.

Ходжу я на волі – не дишу, а несито ковтаю свіже повітря (М. Коцюбинський);

б) не будучи в ув'язненні або в ізоляції від навколишнього світу; протилежне у неволі.

Краще на волі на вітці, чим у неволі в золотій клітці (прислів'я);

в) без будь-яких обмежень.

Добре вам, бабуню, було тут жити на волі, а що я витерпіла за тим ученням! (Марко Вовчок);

г) (іст.) будучи звільненим від кріпацтва.

І сниться їй той син Іван .. Уже не панський, а на волі (Т. Шевченко).

◇ Віддава́тися / відда́тися на во́лю див. віддава́тися;

Во́лити / вво́лити во́лю див. во́лити;

(6) Во́льному во́ля – як хочете (хочеш).

Не хочеш говорити – вольному воля (М. Коцюбинський);

– То, може, мені піти? – Вольному воля (М. Стельмах);

(7) Во́ля ва́ша (твоя́) – уживається для шанобливого висловлення згоди з ким-небудь; хай буде так.

[Наталка:] Воля ваша, добродію, а ви так .. говорите, що я того і не розумію (І. Котляревський);

– Добре, товаришу Опанасе. Коли вже так все склалось і на те ваша воля, поховаємо Василя самі (О. Довженко);

Дава́ти / да́ти во́лю див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти во́лю нога́м див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти во́лю почуттю́ (почуття́м) див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти во́лю рука́м див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти во́лю се́рцю див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти во́лю сльоза́м див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти во́лю язико́ві див. дава́ти;

Диктува́ти свою́ во́лю див. диктува́ти;

Заклика́ти / закли́кати на допомо́гу свою́ во́лю (ви́тримку) див. заклика́ти;

Зда́ний на вла́сну во́лю див. зда́ний¹;

Ма́ти во́лю див. ма́ти²;

(8) Моя́ (твоя́, його́ і т. ін.) во́ля во́лить – я маю (ти, маєш, він і т. ін. має) право наказувати, розпоряджатися ким-, чим-небудь, робити щось.

– Яке право ти маєш зо мною битись, – кричав отаман [Миколі], – ти мені не пригонич і не хазяїн. Тут моя воля волить (І. Нечуй-Левицький);

Не ма́ти [своє́ї] во́лі див. ма́ти²;

(9) По во́лі чи по нево́лі <�По во́лі-нево́лі> – так чи інакше, все одно.

По волі-неволі Найду свою долю! (Т. Шевченко);

По волі чи по неволі, але він не їв нічого м'ясного, навіть не пив води, біля якої близько лежало м'ясо чи щось подібне (І. Багряний);

(10) По [свої́й] во́лі:

а) як хто хоче, за чиїмсь уподобанням.

Тут всі по волі забавлялись, Пили, іграли, женихались (І. Котляревський);

б) за власним бажанням, без примусу.

[Лукаш:] По волі ж і піду, як тільки схочу, ніхто нічим мене тут не прив'яже! (Леся Українка);

Пуска́ти / пусти́ти на во́лю Бо́жу див. пуска́ти;

(11) Своя́ во́ля – право розпоряджатися ким-, чим-небудь, здійснювати, робити щось на свій розсуд.

– Він ще й рад буде, щоб збути нас і щоб тут йому своя воля була з Тимохою поратись (Г. Квітка-Основ'яненко);

Хто не злякався сили, той зберіг нескорений дух. Проте ствердіть свою волю мудрістю й мужністю (О. Бердник);

Си́ла во́лі див. си́ла;

Чини́ти свою́ во́лю див. чини́ти¹;

Чини́ти / учини́ти во́лю див. чини́ти¹.