1. Словник української мови у 20 томах

воляка

ВОЛЯ́КА, и, ч.

Збільш. до віл¹.

Добрий воляка язиком, мов серпом, траву під зуби захоплює (Ганна Барвінок);

* У порівн. Переступив [Ковтун] з ноги на ногу і невдоволено сказав: – .. Людина, як воляка, мусить увесь вік гнути спину, слонятись, мучитись і не знати, для чого це (М. Івченко);

Ми грали в квача. Для цього треба мати .. гостре око, меткі руки, швидкі, як вітер, ноги і, головне, товсту, як у воляки, шкіру (А. Дімаров);

Через місяць заживає [виразка на нозі], тебе женуть на роботу, ти трудишся кiлька днiв, як воляка в плузi (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воляка — воля́ка іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. воляка — -и, ч. Збільш. до віл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воляка — ВОЛЯ́КА, и, ч. Збільш. до віл. Добрий воляка язиком, мов серпом, траву під зуби захоплює (Барв., Опов.., 1902, 245). Словник української мови в 11 томах
  4. воляка — Воляка, -ки м. Большой волъ. К. ЦН. 309. Г. Барв. 245. Словник української мови Грінченка