воляка
ВОЛЯ́КА, и, ч. Збільш. до віл.
Добрий воляка язиком, мов серпом, траву під зуби захоплює (Барв., Опов.., 1902, 245).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- воляка — воля́ка іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- воляка — -и, ч. Збільш. до віл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- воляка — ВОЛЯ́КА, и, ч. Збільш. до віл¹. Добрий воляка язиком, мов серпом, траву під зуби захоплює (Ганна Барвінок); * У порівн. Переступив [Ковтун] з ноги на ногу і невдоволено сказав: – .. Словник української мови у 20 томах
- воляка — Воляка, -ки м. Большой волъ. К. ЦН. 309. Г. Барв. 245. Словник української мови Грінченка