воля

Во́ля. Бажання, намір.

● Мати найліпшу волю - мати якнайкращі наміри, бажання. На Ваш перший лист я Вам, щоправда, не відписала, хоть мала найліпшу волю, але коли відтак прийшов Ваш рекомендований лист, то я таки зараз, того самого дня відписала Вам (Коб., Листи, 29, 292); Пане Стефаник! Вже аж тепер Ви на мене загніваєтеся, що я так довго не писала! А я мала найліпшу волю якнайборше заговорити до Вас (Коб., Листи, 73, 408);

● Мимо найліпшої волі — незважаючи на найкращі наміри, всупереч найкращим намірам. Бо панотець з Руспебоула, як і многі иньші єго товариші в Буковині, мимо найліпшої волі не в силі застосувати ся до згаданого наказу, бо не знаєпо-руски (Б., 1895, 6, 2);

● При найліпшій волі — при всьому бажанні, маючи найкращі наміри. Такі панотці і при найліпшій воли не можуть відповісти своїй преважній задачі (Б., 1895, 5, 1)

// нім. beim besten Willen-при всьому бажанні;

● Полишатися до волі (кому) — передавати, залишати на розсуд (кого), здаватися на чий розсуц. Констатуючи, що всі члени клюбу признали істнованє малорускої нації, полишає ся поодиноким партиям і членам клюбу до волі при публікованю урядових енунціяцій клюбу уживати на означеня клюбу і нації або терміну „малоруский”, або терміну “укрáїньский”. В німецкій мові офіціяльна назва клюбу є “Ruthenenklub” (Б., 1907, 66, 2); В Чернівцях будуть дві православні парохії, ато- одна руска з передмістями Манастериско і Калічанка, а одна румуньска з передмістями Клокічка і Горича. Православним вірним середмістя полишає ся до волі, до якої з сих двох парохій хотять належати (Звідомл., 1914, 65);

● Щира воля — якнайкращі, добрі наміри. Коли б вони мали навіть найщирішу волю сповнити переняте на себе завданє (Б., 1895, 1, 1); Не сумніваюся ані хвильки, що причина того, що з українок не явився ніхто, лежить в махінації наших “м'яких“ патріотів — спасибі їм за теє! Вони тут дійсно не бачать нічого іншого, жодної щирої волі — лише рублі — і рублі! (Коб., Листи, 12, 266); Чи сі жаданя несправедливі і неслугині, коли має бути рівноправність, хоть ще далеко не повна, зміркують самі читачі, а коли переговори розбили ся, то не з вини Русинів. Впрочім, в щиру волю Румунів, щоб поладнати раз сю справу як слід, ніхто ніколи не вірив і не вірить (Звідомл., 1914, 64)

// пол. wola — воля, бажання, do woli — доволі, досхочу, mimo woli — мимоволі, мимохіть, woleć (kogoś, coś od kogoś, czegoś) — воліти, виявляти бажання, надавати перевагу (чомусь перед чимось); нім. wollen — бажати, хотіти, der Wille — воля, бажання.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воля — (відсутність обмежень у чому-небудь) свобода, (повна незалежність) привілля, дозвілля, (політична) незалежність, самостійність. Словник синонімів Полюги
  2. воля — Самодетермінація активності людини, що базується на усвідомленні значення результату, який планується; реалізується у формі простих та складних вольових дій. Схема простої дії: ціль – дія – оцінка результату. Словник із соціальної роботи
  3. воля — (влада над собою) самовладання, самовлада; (до перемоги) наполегливість, рішучість; (прв. уфр.) бажання, жадання, хотіння, сил. вимога, наказ; (із сл. моя) влада; (народів) свобода, незалежність, самостійність, вільність; (рабам) визволення, звільнення, розкріпачення; (птаству) благодать, лахва. Словник синонімів Караванського
  4. воля — [вол'а] -л'і, ор. -леийу Орфоепічний словник української мови
  5. Воля — нов.; від загального іменника воля. Воленька, Волечка. Воля була красива, хоч і кирпатенька трохи (Ю. Яновський); Його Волечка надто детально прощалася з політехніком (Ю. Яновський). Власні імена людей. Словник-довідник
  6. воля — -і, ж. 1》 тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. || Прагнення досягти своєї мети; рішучість. 2》 Бажання, хотіння. || Вимога, наказ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. воля — ВО́ЛЯ, і, ж. 1. тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. Розрізнюємо кілька головних об'явів душевного [духовного] життя: .. Словник української мови у 20 томах
  8. Воля — Во́ля 1 іменник жіночого роду, істота ім'я Во́ля 2 іменник жіночого роду місцевість Орфографічний словник української мови
  9. воля — Аби на волю — знайдемо долю. Вільна людина є творцем своєї долі. Без волі плачу доволі. У неволі людина тужить і сумує. Дай язикові волю — заведе в неволю. Якщо не будеш думати, що говориш, то матимеш великі неприємності. На чужому полі не матимеш волі. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. воля — (англ. will) здатність людини свідомо керувати своєю психікою і вчинками. Виявляється в подоланні перешкод, що виникають на шляху досягнення свідомо поставленої мети. Для самоменеджменту воля є одним з головних елементів системи управління собою і своїми діями. Економічний словник
  11. воля — во́лити / вво́лити во́лю чию, заст. Виконувати чиєсь бажання, слухати когось. Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім волила його волю (І. Франко); (Мавка:) Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
  12. воля — БАЖА́ННЯ чого, з інфін, і без додатка (внутрішня потреба чого-небудь, зацікавленість у здійсненні чого-небудь, володінні чим-небудь), ХОТІ́ННЯ рідше, ХІТЬ перев. до чого або з інфін., розм., ВО́ЛЯ у знач. предик.; НА́СТРІЙ з інфін., перев. Словник синонімів української мови
  13. воля — Во́ля, -лі, -лею, во́ле! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. воля — ВО́ЛЯ, і, ж. 1. тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. Розрізнюємо кілька головних об’явів душевного [духовного] життя: .. Словник української мови в 11 томах
  15. воля — Воля, -лі ж. 1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Ном. № 767. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Ном. № 3821. чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. Рудч. Ск. І. 93. волею зробити. Словник української мови Грінченка