1. Словник української мови у 20 томах

вольєр

ВОЛЬЄ́Р, а, ч.

Обгороджений майданчик для утримування тварин та птахів у зоопарках, розплідниках і т. ін.

Переходячи від клітки до клітки й від вольєра до вольєра, Андрій Степанович оповідав Женчикові про вдачу звірів, їхню далеку батьківщину та способи, якими ловлять їх (Б. Антоненко-Давидович);

У запущених вольєрах бігали різних мастей звірі (Н. Рибак);

Наталка після того, як зостались її вольєри без цесарок, подалася в Херсон шукати собі іншого місця. Яресько залишився в Асканії (О. Гончар);

Тривожні, печальні думи гонили Мирона по тісній квартирі, як тигра по вольєру (Г. Тарасюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вольєр — вольє́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вольєр — -а, ч. Те саме, що вольєра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вольєр — ЗА́ГОРОДА (обгороджене місце для утримання свійських тварин і птахів), ЗАГОРО́ЖА, ЗАГІ́Н, ОБО́РА, ВОЛЬЄ́РА (ВОЛЬЄ́Р), ОЦА́РОК рідко. Словник синонімів української мови
  4. вольєр — ВОЛЬЄ́Р, а, ч. Те саме, що вольє́ра. Словник української мови в 11 томах
  5. вольєр — (фр. < лат. — літати) Огороджена дерев'яними ґратами чи металевими сітками споруда або обмежена земляним ровом ділянка, яка призначена для утримання різноманітних тварин та диких птахів (порівн. звіринець, менажері). Влаштовувалася в саду або парку. Архітектура і монументальне мистецтво