вольєр

ЗА́ГОРОДА (обгороджене місце для утримання свійських тварин і птахів), ЗАГОРО́ЖА, ЗАГІ́Н, ОБО́РА, ВОЛЬЄ́РА (ВОЛЬЄ́Р), ОЦА́РОК рідко. Позаганяв (Чіпка) у загороду худобу, набрав оберемок свіжої трави (Панас Мирний); Виснажена худоба дрімала в загоні, опустивши голови (Григорій Тютюнник); Пізнім вечором.. Плачинда потай, щоб ніхто не почув, випустив з обори на вулицю плохеньку ялівку, а сам пішов до Синяви (М. Стельмах); Наталка після того, як зостались її вольєри без цесарок, подалася в Херсон шукати собі іншого місця (О. Гончар). — Пор. коша́ра.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вольєр — вольє́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вольєр — -а, ч. Те саме, що вольєра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вольєр — ВОЛЬЄ́Р, а, ч. Обгороджений майданчик для утримування тварин та птахів у зоопарках, розплідниках і т. ін. Переходячи від клітки до клітки й від вольєра до вольєра, Андрій Степанович оповідав Женчикові про вдачу звірів... Словник української мови у 20 томах
  4. вольєр — ВОЛЬЄ́Р, а, ч. Те саме, що вольє́ра. Словник української мови в 11 томах
  5. вольєр — (фр. < лат. — літати) Огороджена дерев'яними ґратами чи металевими сітками споруда або обмежена земляним ровом ділянка, яка призначена для утримання різноманітних тварин та диких птахів (порівн. звіринець, менажері). Влаштовувалася в саду або парку. Архітектура і монументальне мистецтво