вольєра
ЗА́ГОРОДА (обгороджене місце для утримання свійських тварин і птахів), ЗАГОРО́ЖА, ЗАГІ́Н, ОБО́РА, ВОЛЬЄ́РА (ВОЛЬЄ́Р), ОЦА́РОК рідко. Позаганяв (Чіпка) у загороду худобу, набрав оберемок свіжої трави (Панас Мирний); Виснажена худоба дрімала в загоні, опустивши голови (Григорій Тютюнник); Пізнім вечором.. Плачинда потай, щоб ніхто не почув, випустив з обори на вулицю плохеньку ялівку, а сам пішов до Синяви (М. Стельмах); Наталка після того, як зостались її вольєри без цесарок, подалася в Херсон шукати собі іншого місця (О. Гончар). — Пор. коша́ра.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вольєра — вольє́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вольєра — -и, ж. Обгороджений майданчик для утримання тварин і птахів на вільному повітрі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вольєра — ВОЛЬЄ́РА, и, ж., розм. Те саме, що вольє́р. Мавпочку оселили у спеціальній вольєрі (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- вольєра — вольє́ра (франц. voliere) приміщення з огородженим майданчиком для утримання різних тварин (переважно хутрових звірів і птахів). Словник іншомовних слів Мельничука
- вольєра — ВОЛЬЄ́РА, и, ж. Обгороджений майданчик для утримання тварин і птахів на вільному повітрі. У запущених вольєрах бігали різних мастей звірі (Рибак, На світанку, 1940, 199); Наталка після того, як зостались її вольєри без цесарок... Словник української мови в 11 томах